ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 817
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.
2. Періодизація світового розвитку
2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)
2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)
2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)
2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)
2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)
Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.
1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах
3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії
4. Стратегічні плани противники.
1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про
2. З французького офіційного повідомлення
1. Австро-німецький наступ на сході
2. Невдача союзників у Дарданеллах
7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі
1. Зі спогадів Людендорфа про наступ
2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом
3. З телеграми російського командування про
1. Вплив революції в Росії на хід війни
3. Воєнні дії на Західному фронті
7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань
1. Мирний договір між Росією, з одного боку,
2. З угоди про перемир'я між союзниками
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наміри головних держав-переможннць на конференції
3. Версальський договір з Німеччиною
4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумками Першої світової війни
5. Українське питання на конференції
6. Проблема досконалості Версальської системи договорів
1. Версальський договір (витяг)
3. Тріанонський мирний договір (витяг)
1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану
2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення
3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони
1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,
2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)
Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розподілом територій і сфер впливу
2. Генуезька конференція 1922 р.
3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами
4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)
5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій
6. Значення пакту Бріана-Келлога
1. Рапалльська угода між Російською Радянською
2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів
3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)
Тема III суспільно-політичні рухи
Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби
1. Угода між Великою Британією та Ірландією
1. Роль профспілок після Першої світової війни
3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціалістичний робітничий Інтернаціонал
1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій
3. Стосунки компартій із соціал-демократією
2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою
2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму
1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії
Тема IV індустріальні країни європи та америки
1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни
2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа
1. Закон про поліпшення становища в сільському
2. Закон про відновлення національної економіки
1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни
2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів
4. Особливості британського тред-юніонізму
5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання
1. Лист Генради британських тред-юніонів
1. Наслідки Першої світової війни для Франції
3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)
4. Прояви економічної депресії
1. Програма Народного фронту (витяг)
2. Листопадова революція 1918 р.
4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер
1. Веймарська конституція (витяг)
2. Програмні цілі нсдап (витяг)
1. Наслідки Першої світової війни
2. Криза італійського парламентаризму й інститутів монархії
3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні
1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни
2. Диктатура м. Прімо де Рівери
4. Уряд Народного фронту та військовий переворот
5. Громадянська війна 1936-1939 рр.
6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії
7. Встановлення диктатури ф. Франко
1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті
2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг
Повторювально-узагальнюючий урок
Країни центральної та східної європи польща
1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй
2, Польсько-українське протистояння у Галичині.
3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції
4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.
5. Режим "санації" ("оздоровлення")
1. З Конституції Польської республіки.
2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини
4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша
6. Становище українського населення
2. Доба Угорської Радянської республіки
3. Угорщина за режиму м. Хорті
2. Декрет революційної урядової ради про
2. Анексія Бессарабії й Буковини
4. Внутрішньополітичне становище в Румунії
5. Встановлення режиму і. Антонеску
1. Про румунсько-німецький договір (з книги
1. Революційний рух 1918-1919 рр.
2. Політика уряду о. Стамболійського
3. Червневі та вересневі водії 1923 р.
1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
2. Відовданська конституція 1921 р.
4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.
1. Російська революція 1917 р., її причини та початок
3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика
4. Серпневий заколот військових
5. Підготовка більшовицького виступу
7. Встановлення влади більшовиків
9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав
10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки
11. Терор у роки громадянської війни
13. Нова економічна політика (неп)
15. Характер сталінського режиму
18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.
1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?
2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк
3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наслідки Першої світової війни для Японії
3. Соціально-економічне становище населення
3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші
4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами
5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтервенції
1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під
2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)
1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни
3. Кампанії громадянської непокори
4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколонізації та майбутнього країни
2. Напутні побажання Ганді селянству
1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії
1. Економіка колоніального Індокитаю
2. Промова Сукарно перед судом голландських
3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.
1. Конституція Афганістану (основний закон високої
1. Національно-визвольний рух в Північній Африці
2. Здобуття незалежності Єгиптом
1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні
3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів
1. Капіталовкладення сша і Великої Британії
2. Маніфест Національно-визвольного альянсу
Повторювально-узагальнюючий урок
Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.
1. Вдосконалення системи освіти
2. Найважливіші досягнення науки
3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.
1. Основні напрями в розвитку світової літератури
2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна
2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"
8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах
1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість
Тема VIII міжнародні відносини
2. Загострення англо-німецьких та англо-японських суперечностей
3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відносини
4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору
5. Експансіоністські претензії Італії
6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом
2. З меморандуму німецького уряду, врученого
7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,
1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
2. Підготовка Німеччини та Італії до війни
3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки
1. З виступу Гітлера на секретній нараді
2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю
4. Політика умиротворення агресорів
5. Загарбання Німеччиною Австрії
6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини
1. Ліквідація чехословацької держави
2. Німецькі претензії до Литви і Польщі
3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі
-
Т. Масарік; • Е. Гаха; • Є. Бенеш;
•Р. Беран; • Я. Сирови; • К. Генлейн?
Документи та матеріали
З. Мартінської декларації словацької Національної
ради
ЗО жовтня 1918 року
"Представники всіх словацьких політичних партій.., що організувалися в словацьку Національну раду словацької гілки єдиної чехословацької нації, наполягають на принципі права націй на самовизначення, прийнятому всім світом. Національна рада заявляє, що лише цей орган уповноважений робити заяви й приймати рішення від імені чесько-словацького народу.
Національна рада чесько-словацької нації, що мешкає на території Угорщини, заявляє:
-
Словацька нація в мовному та культурно-історичному відношеннях є частиною чесько-словацької нації...
-
По відношенню до чесько-словацької нації ми вимагаємо необмеженого права на самовизначення на основі повної незалежності.
-
Вимагаємо негайного укладення миру на загальнолюдських і християнських принципах, такого миру, який би за допомогою міжнародних гарантій зробив неможливим продовження війни та озброєнь".
Запитання до документа
1. Чого прагнула Словацька національна рада?
Запам'ятайте дати:
• ЗО жовтня 1918 р. — відділення Словаки від Угорщини та приєднання до чеських земель.
• 14 листопада
1918 р. — проголошення Чехословацької республіки на чолі з президентом Т. Масаріком.
-
лютий 1920 р. — прийняття Конституції
-
15 березня 1939 р. — проголошення незалежності Закарпатської України.
• 15 березня 1939 р. — ліквідація державної незалежності Чехії
УГОРЩИНА
1 Революція 1918 року
У жовтні 1918 р. досі двоєдина Австро-Угорська монархія Габсбургів припинила існування. 16 листопада Національна Рада Угорщини проголосила Угорську республіку. В ході демократичної революції, що почалася, домінували тенденції створення більш справедливого устрою суспільства. До влади прийшли представники незалежної та радикальної партій. Уряд очолив граф М. Каройї. Розпочалися демократичні реформи: встановлювалося загальне, рівне та пряме виборче право при таємному голосуванні, приймалися закони про свободу зборів і союзів, політичних організацій. Планувалося провести аграрну реформу, в перебігу якої повинно було зменшитись поміщицьке землеволодіння, а частину землі передбачалося передати безземельним селянам. Однак в Угорщині, на відміну від Австрії, наприклад, залишався сильним вплив компартії, що загалом складалася з колишніх військовополонених на чолі з Бєлою Куном, котрі пройшли у Росії "більшовицькі університети". Комуністи закликали до соціалістичної революції й встановлення диктатури пролетаріату за радянським зразком, розпочали активну діяльність щодо поширення свого впливу в Радах, створюваних по всій країні.
Зовнішнє та внутрішнє становище молодої республіки було важким. Країни Антанти в ультимативній формі зажадали від переможеної Угорщини звільнення територій, призначених її сусідам — Румунії та Чехословаччині. Це рішення виявилося фатальним для поміркованих політиків на чолі з Каройї, що орієнтувалися на країни Антанти.
З цих обставин скористалася компартія, що розпочала підготовку до державного перевороту. Робітничі мітинги, демонстрації, страйки, захоплення та грабування селянами поміщицьких маєтків підривали будь-які спроби уряду стабілізувати економічну й політичну ситуацію. Держави Антанти, маючи територіальні претензії до Угорщини, вирішили випередити революцію й 19 березня 1919 р. запропонували ввести до країни свої війська. Ця пропозиція була негативно сприйнята населенням Угорщини, і уряд Каройї повів переговори із соціал-демократами. Однак останні вирішили об'єднатися з комуністами, і 21 березня 1919 р. було утворено об'єднану Соціалістичну партію Угорщини (СПУ), яка проголосила, що бере владу до своїх рук. Робітничі загони роззброїли поліцію й жандармерію Будапешта, захопили найважливіші об'єкти столиці — вокзали, пошту, телеграф, міст через Дунай. Було утворено уряд — Революційну урядову раду, що проголосила створення Радянської республіки.
2. Доба Угорської Радянської республіки
Перші перетворення нового уряду здійснювались за відомим вже з Росії сценарієм: скасовувалися чини і звання, церква відокремлювалася від держави, націоналізовувалися банки, великі й навіть дрібні підприємства, ощадні каси, транспортні та торговельні контори, скасовувалося поміщицьке землеволодіння. Націоналізації підлягали ділянки землі, що перевищували 100 хольдів (1 хольд = 0,57 га). Встановлювався 8-годинний робочий день. Провадилися примусова реквізиція майна заможних верств населення, виселення з квартир і переселення до них родин робітників. Використовуючи досвід комуністів Росії, нова влада застосовувала репресії проти опозиційних верств населення. Передача поміщицької землі не селянам, а сільськогосподарським кооперативам, націоналізація власності дрібної буржуазії, ремісників відштовхнули від нової влади значну частину населення.
Все це надзвичайно загострило ситуацію в країні й сприяло створенню антирадянського фронту. Його активно підтримувала Антанта, прагнучи ізолювати Угорщину від Радянської Росії, з якою було встановлено тісні зв'язки. Ленін докладав усіх зусиль для підтримки Угорської республіки силами Червоної Армії. 16 квітня наступ проти Угорської республіки розпочали румунські, а незабаром і чехословацькі війська. Проти них діяла 300-тисячна угорська Червона Армія, що складалася здебільшого з робітників і селян, воїнів-комуністів інших національностей (чехів, поляків, австрійців, росіян та ін.). Румунські та чехословацькі війська в квітні—травні 1919 р. відтіснили Червону Армію до ріки Тиса, захопивши майже половину території Угорщини. Надії на наступ військ Радянської Росії не виправдалися.
Влітку в Будапешті, Карпуварі, Калочі спалахнули антирадянські повстання, жорстоко придушені загонами угорських червоноармійців. Країна опинилася в економічній блокаді, а уряд фактично не контролював ситуацію. Румунські війська перейшли у наступ і 4 серпня 1919 р. увійшли до Будапешта. Угорська Радянська республіка, проіснувавши 133 дні, була ліквідована.
3. Угорщина за режиму м. Хорті
14 листопада 1919 р. після виведення з Будапешта румунських військ до столиці вступили частини угорської армії, які сформувалися ще у період Радянської республіки на території, що перебувала під французькою окупацією. На чолі її став колишній адмірал австро-угорського флоту Міклош Хорті.
Міклош Хорті (1868-1957 рр.) — правитель Угорщини в 1920-1944 рр., адмірал. Народився у м. Кенде-реш. Закінчив військово-морську академію. В 1886-1918 рр. служив у військово-морському флоті Австро-Угорщини. В 1919 р. — учасник розгрому Угорської республіки. Після 1920 р. — регент (правитель) Угорщини. Після 1933 р. встановив тісні зв'язки з фашистською Німеччиною. З жовтня 1944 р. — в еміграції, де і помер.
Незабаром після цього було сформовано коаліційний уряд за участю соціал-демократів. Фактична влада знаходилась в руках Хорті, почалася розправа над творцями Угорської Радянської республіки. Боротьба за владу в 1919 р. в Угорщині обернулася національною трагедією. В січні 1920 р. було проведено вибори до Національних зборів, де більшість місць отримали Партія дрібних сільських хазяїв (ПДСХ) і пов'язана з католицькою церквою Християнсько-національна партія (ХНП).
Легітимісти — прибічники реставрації монархії Габсбургів — домагалися повернення угорського престолу королю Карлу IV, але проти цього заперечували Антанта й держави-спадкоємиці Австро-Угорщини — Чехословаччина, Румунія та Королівство сербів, хорватів і словенців. У цій обстановці Хорті, що видавав себе за прибічника Габсбургів, добився, спираючись на армію та таємні союзи, проголошення себе регентом держави з дуже широкими повноваженнями (1 березня 1920 р. 1 Національні збори прийняли рішення про відновлення монархії в Угорщині). Тріанонський мирний договір, підписаний у червні 1920 р., зафіксував розпад Австро-Угорщини та встановив кордони Угорського Королівства, до складу якого ввійшло 33% колишньої території та 44% населення. На Угорщину було покладено обов'язок сплати репарацій державам-переможницям у Першій світовій війні. Чисельність її збройних сил обмежувалася 35 тис. чол. без права мати авіацію, танки й важку артилерію.
За межами Угорщини проживало 3 млн. угорців, і правлячі кола країни використали Тріанонський договір для розпалювання шовіністичних настроїв на користь відродження "великої Угорщини". Ця обставина викликала цілком зрозуміле побоювання сусідніх держав — Чехословаччини, Румунії, Королівства сербів, хорватів і словенців, що створили військово-політичний союз — Малу Антанту.
Карл Габсбург і легітимісти прагнули реставрувати монархію і двічі 1921 р. робили спроби путчу з метою зведення Карла на королівський трон. Проте Хорті відмовився віддати владу, посилаючись на позицію Антанти та Малої Антанти. З листопада 1921 р. І Національні збори прийняли закон, що скасував права Карла Габсбурга.
Режим М. Хорті, встановлений в Угорщині в 1920-1921 рр., мав авторитарний характер. Майже нічим не обмежена влада глави держави поєднувалась із збереженням парламенту й деяких елементів парламентської демократії — загального виборчого права, опозиційних, в тому числі соціал-демократичної, партій. Хортістам не вдалося створити власної масової фашистської партії. Не маючи масової соціальної опори, хортізм спирався на цілу систему легальних і таємних союзів і товариств, таких як "Союз угорців, що пробуджуються" та інших. їхнім керівним центром був "Союз Етелкез", або "Екса", яким керувала "Рада Семи вождів". Хорті вважався "невидимим главою союзу" і контролював діяльність всіх цих організацій.
Економічне становище Угорщини вдалося стабілізувати лише в 1924-1926 рр. за допомогою позик, що надійшли від СІЛА, Великої Британії та Франції. Розрив із Австрією позбавив промисловість сильного конкурента, що призвело до значного зростання текстильної промисловості. Почала розвиватися важка промисловість, в тому числі машинобудування.
У сільському господарстві особливих змін не відбулося. Внаслідок аграрної реформи тільки 7% землі, що оброблялася, були розподілені між селянами, головним чином заможними, прихильниками Хорті. Майже половина селянських родин не мала землі, тоді як великі поміщики володіли понад 30%.
У другій половині 30-х років внутрішню і зовнішню політику в країні почали визначати праві сили. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера активну діяльність в Угорщині розгорнули націонал-соціалістичні групи, які 1935 р. об'єдналися в партію "Схрещені стріли". Регулярними стали німецько-угорські консультації на найвищому рівні. У серпні 1938 р. на переговорах Хорті з Гітлером і міністром закордонних справ Ріббентропом у Берліні було досягнуто домовленість про спільний воєнний виступ проти Чехословаччини. Угорські правлячі кола втягувались у фарватер воєнної політики Німеччини, ставали її близьким партнером.
Запитання і завдання
-
За яких обставин Угорщина стала незалежною державою?
-
Чому уряд графа Каройї виявився неспроможним утримати владу?
-
Що споріднювало тактику угорських комуністів і російських більшовиків у період Угорської Радянської республіки?