ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 575
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.
2. Періодизація світового розвитку
2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)
2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)
2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)
2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)
2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)
Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.
1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах
3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії
4. Стратегічні плани противники.
1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про
2. З французького офіційного повідомлення
1. Австро-німецький наступ на сході
2. Невдача союзників у Дарданеллах
7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі
1. Зі спогадів Людендорфа про наступ
2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом
3. З телеграми російського командування про
1. Вплив революції в Росії на хід війни
3. Воєнні дії на Західному фронті
7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань
1. Мирний договір між Росією, з одного боку,
2. З угоди про перемир'я між союзниками
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наміри головних держав-переможннць на конференції
3. Версальський договір з Німеччиною
4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумками Першої світової війни
5. Українське питання на конференції
6. Проблема досконалості Версальської системи договорів
1. Версальський договір (витяг)
3. Тріанонський мирний договір (витяг)
1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану
2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення
3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони
1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,
2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)
Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розподілом територій і сфер впливу
2. Генуезька конференція 1922 р.
3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами
4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)
5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій
6. Значення пакту Бріана-Келлога
1. Рапалльська угода між Російською Радянською
2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів
3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)
Тема III суспільно-політичні рухи
Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби
1. Угода між Великою Британією та Ірландією
1. Роль профспілок після Першої світової війни
3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціалістичний робітничий Інтернаціонал
1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій
3. Стосунки компартій із соціал-демократією
2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою
2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму
1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії
Тема IV індустріальні країни європи та америки
1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни
2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа
1. Закон про поліпшення становища в сільському
2. Закон про відновлення національної економіки
1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни
2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів
4. Особливості британського тред-юніонізму
5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання
1. Лист Генради британських тред-юніонів
1. Наслідки Першої світової війни для Франції
3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)
4. Прояви економічної депресії
1. Програма Народного фронту (витяг)
2. Листопадова революція 1918 р.
4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер
1. Веймарська конституція (витяг)
2. Програмні цілі нсдап (витяг)
1. Наслідки Першої світової війни
2. Криза італійського парламентаризму й інститутів монархії
3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні
1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни
2. Диктатура м. Прімо де Рівери
4. Уряд Народного фронту та військовий переворот
5. Громадянська війна 1936-1939 рр.
6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії
7. Встановлення диктатури ф. Франко
1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті
2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг
Повторювально-узагальнюючий урок
Країни центральної та східної європи польща
1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй
2, Польсько-українське протистояння у Галичині.
3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції
4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.
5. Режим "санації" ("оздоровлення")
1. З Конституції Польської республіки.
2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини
4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша
6. Становище українського населення
2. Доба Угорської Радянської республіки
3. Угорщина за режиму м. Хорті
2. Декрет революційної урядової ради про
2. Анексія Бессарабії й Буковини
4. Внутрішньополітичне становище в Румунії
5. Встановлення режиму і. Антонеску
1. Про румунсько-німецький договір (з книги
1. Революційний рух 1918-1919 рр.
2. Політика уряду о. Стамболійського
3. Червневі та вересневі водії 1923 р.
1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
2. Відовданська конституція 1921 р.
4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.
1. Російська революція 1917 р., її причини та початок
3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика
4. Серпневий заколот військових
5. Підготовка більшовицького виступу
7. Встановлення влади більшовиків
9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав
10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки
11. Терор у роки громадянської війни
13. Нова економічна політика (неп)
15. Характер сталінського режиму
18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.
1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?
2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк
3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наслідки Першої світової війни для Японії
3. Соціально-економічне становище населення
3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші
4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами
5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтервенції
1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під
2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)
1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни
3. Кампанії громадянської непокори
4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколонізації та майбутнього країни
2. Напутні побажання Ганді селянству
1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії
1. Економіка колоніального Індокитаю
2. Промова Сукарно перед судом голландських
3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.
1. Конституція Афганістану (основний закон високої
1. Національно-визвольний рух в Північній Африці
2. Здобуття незалежності Єгиптом
1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні
3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів
1. Капіталовкладення сша і Великої Британії
2. Маніфест Національно-визвольного альянсу
Повторювально-узагальнюючий урок
Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.
1. Вдосконалення системи освіти
2. Найважливіші досягнення науки
3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.
1. Основні напрями в розвитку світової літератури
2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна
2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"
8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах
1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість
Тема VIII міжнародні відносини
2. Загострення англо-німецьких та англо-японських суперечностей
3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відносини
4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору
5. Експансіоністські претензії Італії
6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом
2. З меморандуму німецького уряду, врученого
7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,
1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
2. Підготовка Німеччини та Італії до війни
3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки
1. З виступу Гітлера на секретній нараді
2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю
4. Політика умиротворення агресорів
5. Загарбання Німеччиною Австрії
6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини
1. Ліквідація чехословацької держави
2. Німецькі претензії до Литви і Польщі
3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі
3. Стосунки компартій із соціал-демократією
Соціал-демократи — представники партії лівої орієнтації, виступали за еволюційний, поступовий розвиток суспільства, за реформи, збереження громадянського миру, здійснення демократичних перетворень як умову і засіб досягнення соціальної справедливості.
Комуністи — представники радикального напряму в лівому русі. їхня головна мета — здійснення пролетарської революції, в перспективі світової, встановлення диктатури пролетаріату, націоналізація всієї власності, побудова безкласового комуністичного суспільства.
Глибокий розрив, що утворився між ними більше 70 років тому, викликаний принциповими негараздами, значно послабив позиції міжнародного робітничого класу, завдав непоправного удару революційному й демократичному рухові в Європі. Протягом всього часу існування комуністів і соціал-демократів між ними точилася постійна боротьба за лідерство в міжнародному робітничому русі. Лідери Комінтерну Зінов'єв, Бухарін, Сталін розглядали соціал-демократію як свого головного ворога в революційному русі. Сталін сформулював дезорієнтуючі робітничий рух настанови. "Фашизм, — писав він, — є бойова організація буржуазії, що спирається на активну підтримку соціал-демократії. Соціал-демократія є об'єктивно помірна гілка фашизму... Ці організації не заперечують, а доповнюють одна одну. Це не антиподи, а близнюки".
У 30-ті роки, за умов наступу реакції, фашизму і загрози війни, життя висунуло перед Комінтерном на перший план антифашистські, загальнодемократичні завдання, однак замість вироблення загальної платформи, припустимої для згуртування всіх прогресивних сил, їм був взято курс на затвердження соціалізму шляхом соціалістичних революцій. Антифашистська стратегія ототожнювалася у той час з боротьбою за повалення капіталізму, що вносило розгубленість до рядів борців проти фашизму, послаблювало їхні позиції, породжувало недовіру до комуністів.
Водночас і міжнародна соціал-демократія, налякана діяльністю більшовиків у 20-ті роки, не виробила узгодженої позиції засудження фашизму і згуртування в боротьбі за демократію і прогрес. Якщо її лівий фланг тією або іншою мірою усвідомлював загрозу, що нависла над Європою, і готовий був разом з комуністами, усіма демократичними силами всіляко протистояти фашизму, то правий фланг відхиляв з порога всі пропозиції комуністів про співробітництво. "Антифашистський союз з комуністами компрометує велику справу боротьби проти фашизму: це був би союз з антидемократами проти антидемократів," — заявляв Р. Фрейзер.
Практичні дії комуністів і соціал-демократів нанесли величезних втрат справі миру, демократії і єдності робітничого руху. В боротьбі за вплив на маси вони на перший план висували ідеологічні розбіжності, різне бачення революційного процесу. Внаслідок цього як комуністи, так і соціал-демократи значною мірою втратили вплив на хід подальшої боротьби у своїх країнах.
Запитання і завдання
-
Які цілі ставили перед собою комуністичні партії Європи після Першої світової війни?
-
На яких засадах було створено Комінтерн?
-
Схарактеризуйте принципи діяльності Комінтерну.
-
Яких помилок було припущено в роботі Комінтерну в 20-х роках?
-
Складіть таблицю принципових розбіжностей між комуністами та соціал-демократами в політичній та економічній сферах.
-
Чому, з вашої точки зору, не відбулося створення антифашистського фронту в Європі?
Документи і матеріали
-
Умови приймання до Комуністичного
Інтернаціоналу (витяг)
ЗО червня 1920 року
"...Кожна організація, що має бажання належати до Комуністичного Інтернаціоналу, зобов'язана планомірно й систематично усувати з будь-яких відповідальних постів у робітничому русі... "реформістів і прибічників "центру" й ставити замість них надійних комуністів, незважаючи на те, що інколи доведеться спочатку замінювати "досвідчених" діячів на рядових робітників.
Кожна партія, що бажає належати до Третього Інтернаціоналу, зобов'язана викривати не тільки відвертий соціал-патріотизм, але й фальш, і лицемірство соціал-пацифізму: систематично доводити робітникам, що без революційного повалення капіталізму жодні міжнародні третейські суди, жодні договори про зменшення озброєнь, жодна "демократична" реорганізація Ліги Націй не врятують людство від нових імперіалістичних війн.
Партії, що бажають належати до Комуністичного Інтернаціоналу, зобов'язані визнати необхідність повного й абсолютного розриву з реформізмом і політикою "центру" і пропагувати цей розрив у найширших колах членів партії. Без цього неможлива послідовна комуністична політика.
Комуністичний Інтернаціонал безумовно й ультимативно вимагає здійснення цього розриву в найкоротший строк".
Запитання до документа
-
Чим, на ваш погляд, пояснюється таке ставлення комуністів до соціал-демократів?
-
Назвіть наслідки їхнього розриву для революційного і демократичного рухів у Європі.
-
Як ви ставитесь до діяльності Комінтерну?
2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою
Сьомим конгресом Комінтерну (витяг)
20 серпня 1935 року
"...Вирішальне значення в боротьбі проти війни і фашистських паліїв в усіх країнах має встановлення спільного фронту із соціал-демократичними й реформістськими організаціями (партійними, профспілковими, кооперативними, спортивними і культурно-просвітницькими), а також з масовими національно-визвольними, релігійно-демократичними, пацифістськими організаціями та їхніми прихильниками.
Утворення спільного фронту із соціал-демократичними й реформістськими організаціями для боротьби за мир вимагає рішучої ідеологічної боротьби проти реакційних елементів у лавах соціал-демократії, що перед лицем безпосередньої військової небезпеки йдуть на ще більш тісну співпрацю з буржуазією для захисту буржуазної вітчизни...
Залучення пацифістських організацій та їхніх прихильників до лав єдиного фронту боротьби за мир набуває великого значення в справі мобілізації проти дрібнобуржуазних мас прогресивної інтелігенції, жінок і молоді".
Запитання до документа
-
Що змусило VII конгрес Комінтерну прийняти рішення про співробітництво комуністів із соціал-демократами?
Запам'ятайте дати:
• березень 1919 р. — Установчий конгрес Третього Комуністичного Інтернаціоналу.
• липень
серпень 1919 р. — створено Амстердамський Інтернаціонал профспілок.
• 1920 р. — Міжнародна конференція християнських профспілок.
• липень 1921 р. — створено Червоний Інтернаціонал профспілок (Профінтерн).
• травень 1923 р. — об'єднання Другого й «Двохполовинного» Інтернаціоналів та утворення
Робітничого Соціалістичного Інтернаціоналу. ФАШИЗМ І НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМ (НАЦИЗМ)
1. Походження, ідейні засади й соціальна база італійського фашизму та німецького нацизму
Фашизм — це феномен XX сторіччя, що виникає в Європі між світовими війнами, являючись відбитком гострої соціальної й політичної кризи капіталістичного суспільства. Він уособлює особливу кризову модель переходу від монополістичного (іноді домонополістичного) капіталізму до стадії державно-монополістичного капіталізму. Ця форма влади інколи використовується тоді, коли звична, традиційна для капіталістичних держав система управління силою обставин (підсумки Першої світової війни, революційне піднесення або економічна криза, громадянська війна та ін.) виявляється неспроможною.
Аналіз ситуацій, які склалися в країнах Західної, Центральної, Східної Європи повоєнних десятиліть, дає змогу виділити три основних причини, що створюють умови для зародження і розвитку фашизму.
Перша з них — різка ламка сталої соціальної моделі суспільства. Швидкі й радикальні зміни соціальних структур — підривають підвалини традиційного засобу життя (у період революційної кризи, переходу від монархії до буржуазно-демократичної республіки тощо); змінюють становище і вплив масових громадських груп (дворян, монархічно налаштованої буржуазії та ін.), не забезпечуючи їхньої вчасної адаптації до умов, що змінили існування, ніби протиставляють ці групи суспільству. Внаслідок виникає своєрідний вакуум, що за відповідних умов заповнюється фашистським змістом.
Друга причина — криза існуючих політичних систем. У міжвоєнні роки основу цих систем в Європі становили парламентсько-демократичні інститути. У цей період в суспільстві зростають, а в ряді випадків домінують анти-парламентські, антидемократичні настрої. Складна економічна й політична обстановка сприяла тому, що діючі інститути дедалі більше наражалися на критику і звинувачення у неефективності, неспроможності вживати швидких та енергійних заходів для подолання негативних явищ, у потуранні корупції. Причому інколи багато таких звинувачень були справді обґрунтованими. Як і у випадку із соціальними структурами, незадоволення мас політичною системою зрештою не означало неминучості заміни парламентсько-демократичних інститутів на авторитарно-тоталітарні, як того вимагали фашисти. Проте сама криза політичної системи створювала сприятливі умови для фашистської активності. Без кризи парламентських політичних інститутів фашизм не прийшов би до влади ані в Німеччині, ані в Італії, ані в Іспанії, ані в інших європейських державах. У свою чергу, фашизм у США, Великій Британії й Франції розбився у 30-ті роки саме об відносну міцність і гнучкість політичної системи, що діяла тут.
Третя причина — криза масової свідомості на побутовому та ідеологічному рівнях. Проявом такої кризи слід вважати розмивання колишньої системи цінностей, втрату сформованих цільових настанов, зникнення цілісного бачення світу, віри у суспільний устрій, що склався, в традиційні політичні партії й звичних лідерів. У таких випадках масову свідомість можна порівняти з "губкою", що жадібно всмоктує все те, що з'являється на поверхні, в тому числі й ідеї фашизму. Справа у тому, що масова свідомість за своєю сутністю не пристосована до сприймання складної й суперечливої сукупності причин, які спричиняють кризовий розвиток суспільства, всього переплетення причинно-слідчих зв'язків. За умов кризової ситуації (1917-1923 рр., 1929-1933 рр. або громадянської війни, як в Іспанії), особливо, якщо це пов'язано з помітним погіршенням умов життя значних груп населення, найбільш типовим для суспільної свідомості стає почуття нетерпіння, прагнення негайно отримати бажані результати або, принаймні, обіцянку таких результатів. Звідси й особлива сприйнятливість мас до спрощених пояснень перебігу подій, до гранично чітких орієнтацій руху вперед, до простих і зрозумілих кожному засобів вирішення проблем, що назріли ("всесвітня змова капіталістів", "теорія світової революції" або "в усьому винні євреї", тобто пошук зовнішнього або внутрішнього ворога тощо). Можна сказати, що на певному рівні кризового розвитку масова свідомість з особливою перевагою сприймає рецептуру, яку пропонують фашизм та його ідеологи.
