Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

1. Розвиток країн Західної Європи та США у між воєнний період пройшов кілька етапів: етап революційного піднесення (1918-1923 рр.); стабілізації економіки (1924-1928 рр.); "великої депресії" (1929-1933 рр.), а також підготовки Другої світової війни (1934-1939 рр.).

Кожний з цих періодів наклав свій відбиток на внутрішню й зовнішню політику провідних країн Заходу.

Величезне значення для всіх провідних держав Європи та США мали результати Першої світової війни, що докорінно змінила співвідношення сил на міжнародній арені, а також Версальсько-Вашингтонська система договорів, що закріпила нерівноправне становище Німеччини і не задовольнила Італію та Японію, внаслідок чого названі країни стали на шлях боротьби за переділ світу.
Після бурхливих повоєнних років, які були сповнені соціальними конфліктами й революційними потрясіння ми, в середині 20-х років почався період стабільності та порядку, що характеризується швидкими темпами розвитку економіки, появою нових галузей промисловості, втіленням у життя нових наукових відкриттів і технологічних винаходів, період достатньо благополучний (особливо для США), що дістав назву "золоті 20-ті роки".
Водночас у міжвоєнний період виникає й досягає свого апогею таке жахливе в історії цивілізованих народів явище, як фашизм. Італія стала колискою фашизму, тут було випробувано перші моделі фашистської держави, економічного розвитку, відшліфовано ідеологію фашизму. Після приходу до влади Гітлера 1933 р. Німеччина перетворилася на тоталітарну державу.

Німецький націонал-соціалізм мав багато спільного з італійським фашизмом, але були й значні відмінності в ідеології та практиці цих різновидів тоталітаризму.

5. Найстрашнішим для народів Європи і США був період великої депресії, коли мільйони людей втратили засоби до існування. Вихід з кризи уряди різних країн шукали різноманітними шляхами:

США втілили у життя серію реформ, яка отримала назву "новий курс" Ф. Рузвельта", що символізувало державне регулювання економіки демократичним шляхом в інтересах широких мас населення;

у Німеччині було встановлено нацистську диктатуру, економіку підпорядковано державі зі збереженням привілеїв вірних режимові великих приватних власників;

в Італії створено "корпоративну систему";

у Франції та Іспанії до влади прийшли Народні фронти, що шукали вихід із соціально-економічного стану шляхом збільшення прав трудящих, розширення соціального законодавства, націоналізації окремих підприємств і банків. Цей шлях виявився малоефективним, і незабаром Народний фронт припинив існування.

6. Боротьба фашизму та демократії у 20-30-ті рр. XX ст. — стрижнева лінія розвитку більшості країн світу. У внутрішній політиці вона проявилася в появі та прагненні до влади фашистських партій, у зовнішній — в боротьбі за переділ світу, за сфери впливу.

Такі країни, як Велика Британія, США, Франція, де склалося громадянське суспільство й існували сильні демократичні традиції, уникнули приходу до влади фашизму, хоча окремі фашистські партії та рухи існували і в цих країнах. Іспанія, де демократичні традиції виявилися значно слабшими, стала ареною боротьби авторитарних і демократичних сил. Амбіції, непомірне прагнення до влади як правих, так і лівих лідерів рухів, ввергли країну у вир громадянської війни.

Тоталітарні режими Італії та Німеччини, а також сталінське керівництво СРСР надавали всіляку підтримку сторонам, що протиборствували, тоді як уряди демократичних країн оголосили про свій нейтралітет і невтручання. Таким чином, перший бій з фашизмом було програно.

Запитання і завдання

У чому причини краху Російської, Австро-Угорської, Німецької, Османської імперій? Які нові держави з'явилися на карті Європи після Першої світової війни?
Складіть порівняльну схему наслідків Першої світової війни для провідних країн в економічній, політичній та соціальній сферах.
У чому полягали головні суперечності Версальсько-Вашингтонської системи?

Чому Сенат США не ратифікував Версальський договір?

Які умови Версальського договору, договорів з союзниками Німеччини?
За яких обставин виникла Ліга Націй ? Як ви вважаєте, чи виконала вона свою місію?

Чому стабілізація виявилася нетривалою?
Які основні притіни світової кризи ? У чому її відзнака від інших криз міжвоєнного періоду?
Складіть хронологічний ланцюжок перебування при владі американських президентів у міжвоєнний період.

Чому Ф. Д. Рузвельт, як виняток, чотири рази обирався президентом США?
Які зміни відбулися в США у роки "нового курсу"?
Чому нацизм переміг у Німеччині конституційним шляхом? Які уроки можна дістати з подій 1932-1933 рр.?
Чому фашисти не прийшли до влади у Франції, Великій Британії, США?
У чому полягають уроки діяльності Народного фронту у Франції та Іспанії?
У чому сутність політики "вмиротворення"?
Чому комуністичні та соціал-демократичні партії не знайшли спільної мови в 20-х роках?
В яких країнах відбувалася політична діяльність:

Асаньї;
Франка — Бріана — Блюма;
Ллойд-Джорджа — Клемансо — Гувера;
Макдональда — Хіраля;
Чіано — Деладьє.

Які офіційні пости вони обіймали ?

Розкрийте значення поняття "просперіті"; чому 20-ті роки вважаються для США "золотими "?
Складіть порівняльну таблицю розвитку індустріальних країн за схемою:

В чому полягають головні відмінності між демократичними й тоталітарними державами ?
Порівняйте форми та методи боротьби національно-визвольного та робітничого рухів.

Знайдіть правильну фразу:

План Дауеса поставив німецьку економіку у залежність від американського капіталу.
План Дауеса повинен був допомогти економічному відродженню Франції та Великої Британії.

23. Визначте роки громадянської війни в Іспанії:

1936-1938рр.
1937-1940 рр.

• 1936-1939 рр. • 1935-1938 рр. • 1934-1940 рр.

24. Розкрийте поняття:

республіка;
конституційна монархія;
фашистська диктатура;
президентська республіка;
парламент;
двопартійна система;
радянська республіка;
парламентська республіка.

Т Е М А V

Країни центральної та східної європи польща

1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй

Внаслідок поділу Польщі наприкінці XVIII ст. між Росією, Австрією та Пруссією польський народ надовго втратив свою державність. Всі наступні роки минули під знаком національно-визвольного руху на польських землях з метою відновлення суверенітету й незалежності польської держави. Повалення царату в лютому 1917 р. активізувало польські патріотичні сили. Об'єктивні передумови досягнення суверенітету містили положення "Декларації прав народів Росії", де проголошувалося право народів на "самовизначення та створення самостійних держав".

На початку 1918 р. у Королівстві Польському, що раніше входило до складу Росії, а з 1915 р. було окуповано австро-німецькими військами, спостерігалося піднесення національно-визвольного руху. Революції в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині створили сприятливі умови для відновлення незалежності країни. За умов краху австро-німецької окупації в ніч на 7 листопада 1918 р. представники лівих партій — Польської соціалістичної партії (ППС), галицької соціал-демократії та партії людової (селянської) — створили в Любліні незалежний від окупантів уряд, який очолив депутат австрійського рейхсрату, лідер галицької соціал-демократії Ігнаці Дашиньський. Цей уряд проголосив Польщу Народною республікою, обіцяв передати на розгляд Установчих зборів низку демократичних реформ, але проіснував недовго. 10 листопада до Варшави повернувся, звільнившись із в'язниці в Магдебурзі (Німеччина), Юозеф Пілсудський, у якому представники польського капіталу і правих партій вбачали людину, здатну відродити польську державність.

Юозеф Пілсудський (1867-1935 рр.) — польський державний і політичний діяч. Народився в маєтку Зулов (поблизу Вільно) в шляхетній родині. Член Польської соціалістичної партії з 1892 р., а після її розколу в 1906 р. — лідер правого крила ППС. Один з ідеологів і провідних політиків польського визвольного руху, виступав за відновлення сильної польської держави, здатної протистояти сусіднім країнам. Під час Першої світової війни — командир польського легіону, що воював проти Росії на боці Німеччини. Минуле соціаліста та відмова 1917 р. присягати на вірність німецькій зброї створили йому в народних масах репутацію діяча, здатного задовольнити їхні сподівання. В 1918-1922 рр. "начальник" (диктатор) польської держави. Один з ініціаторів польсько-радянської війни. 1926 р., бувши прибічником сильної державної влади, здійснив військовий переворот і встановив режим особистої диктатури — "санації". Здійснював політику всілякого зміцнення держави, придушення революційного руху, національного пригнічення неполького населення. 1934 р. уклав угоду з гітлерівською Німеччиною, що багато у чому зірвало спробу створення системи колективної безпеки в Європі.

Створена окупантами у Варшаві Регентська рада 11 листопада 1918 р. передала Пілсудському владу з "метою збереження порядку в країні". За вимогою Пілсудського уряд Дашиньського пішов у відставку, а замість нього було створено новий на чолі з правим соціалістом Є. Морачевським, що був повністю підлеглий Пілсудському, проголошеному "начальником держави".

Відновлення незалежності Польщі в листопаді 1918 р. завершило національно-визвольну боротьбу польського народу, що тривала більше 120 років.