Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

Втім, зміни сталися й при королівському дворі. Наприкінці 1925 р. націонал-лібералам вдалося домогтися позбавлення принца Кароля прав на престол, використавши негаразди у його родинних справах. 1927 р., після смерті престарілого короля Фердинанда, главою держави було проголошено 6-ьічного сина Кароля Міхая, а регентську раду очолив брат прем'єр-міністра В. Братіану. Румунія продовжувала залишатися монархією.

4. Внутрішньополітичне становище в Румунії

Економічна криза вразила Румунію вже 1928 р., коли різко скоротився обсяг промислового виробництва майже всіх галузей. Найбільшої глибини криза досягла в 1931-1932 рр. Тільки добування нафти з 1928 по 1933 рр. зросло з 4,8 до 7,3 млн. тонн. Багато банків і підприємств збанкрутували, тоді як великі монополії, пов'язані з іноземним капіталом, зміцнили свої позиції. За роки кризи значно погіршилася внутрішньополітична обстановка, ознакою якої була часта зміна урядів: з 1929 по 1933 рр. змінилося 10 кабінетів, майже всі вони очолювалися націонал-цараністами. 1930 р. до країни повернувся принц Кароль, що коронувався на престол як король Кароль II. Новий монарх не приховував свого прагнення до встановлення режиму особистої диктатури. У 1934-4936 рр. ліві сили Румунії, усвідомлюючи фашистську небезпеку, прагнули консолідувати свої сили, але їхні зусилля внаслідок різноманітних політичних ідеалів були розрізненими.

Уряд великого промисловця й фінансиста Т. Татареску, одного із лідерів Націонал-ліберальної партії, що прийшов до влади 1934 р., взяв курс на зближення з нацистською Німеччиною. "Залізна гвардія", що отримала після приходу до влади Гітлера матеріальну й моральну допомогу з Німеччини, ставала дедалі впливовішою фашистською партією в Румунії. Лише 1934 р. її ватажок Кодряну отримав через германську місію в Бухаресті понад 40 млн. лей. Були в країні також і політики, промисловці, що дотримувалися орієнтації на Захід, насамперед на Францію.

В умовах кризи конституційно-парламентського ладу король Кароль II у лютому 1938 р. встановив свою диктатуру. Законодавчо це було оформлено прийняттям нової конституції, що фактично надала королю всю повноту влади й перетворила парламент на дорадчий орган. За свою діяльність глави держави король не повинен був нести жодної відповідальності, сам призначав і усував міністрів. Конституція 1938 р. проголошувала принцип "єдності румунської нації", надаючи румунам привілей (на противагу національним меншинам) обіймати державні посади й вільно "розпоряджатися всіма видами приватної власності". Політичні партії і профспілки було заборонено. Багато хто з лідерів колишніх партій вступив у створений наприкінці 1938 р. "Фронт національного відродження", проголошений "національною організацією всіх румун, що бажають боротися за високі ідеали країни". Таким чином, опозицію було фактично ліквідовано. Королівська диктатура розправилася й з украй правою опозицією: "залізно-гвардійців", що розраховували за допомогою нацистської Німеччини усунути короля й встановити власну диктатуру, було звинувачено в змові, а їхніх ватажків у листопаді 1938 р. заарештовано та "вбито за спробу втекти".

На міжнародній арені королівський уряд намагався знайти спільну мову як з демократичними, так і з тоталітарними державами Заходу. Поступово відбувалося зближення з Німеччиною, в якої Румунія намагалася дістати підтримку протидії зазіханням Угорщини на Трансільванію. Проте Гітлер вирішив підтримати в цьому питанні адмірала Хорті. У Відні 30 серпня 1940 р. відбувся так званий "віденський арбітраж". Німеччина та Італія вирішили питання щодо Трансільванії на користь Угорщини. Румунія повинна була віддати останній північну частину Трансільванії площею 43 тис. кв. км з населенням 2,6 млн. чол., з яких більше половини становили румуни. Крім того, місяць тому, у липні 1940 р., Румунія змушена була передати СРСР Бессарабію та Північну Буковину. Не маючи підтримки з боку Німеччини, румунські війська звільнили ці території.

5. Встановлення режиму і. Антонеску

Віденський диктат був останньою краплею, що переповнила чашу невдоволення народних мас політикою королівської диктатури. 30 серпня 1940 р., у день підписання "віденського арбітражу", відбулися масові демонстрації в Клужі, Араді, Бухаресті, багатьох містах Трансільванії. Демонстранти виступали з антикоролівськими гаслами й вимагали відміни угоди у Відні. Не володіючи ситуацією та прагнучи придушити народний рух, зміцнити монархію, Кароль II вирішив доручити формування нового уряду генералові Іону Антонеску, запеклому реакціонеру, що був відомий як людина "твердої руки". Діставши опівдні 5 вересня пропозицію сформувати новий уряд, І. Антонеску надвечір того ж дня заявив королю, що не зможе цього зробити, якщо Кароль II не зречеться престолу на користь свого дев'ятнадцятирічного сина Міхая. Опинившись у цілковитій ізоляції, король вранці 6 вересня 1940 р. підписав акт про самозречення й передав керування державою генералові Антонеску, що став "кондукеторулом" — фюрером, керівником румунської держави. Саму державу було проголошено легіонерською за вимогою "залізногвардійців", що були висунуті гітлерівцями на авансцену румунського політичного життя.

З перших же днів військово-легіонерської диктатури вона почала шукати підтримки ззовні, домагаючись надсилання гітлерівських військ до Румунії, щоб за їхньою допомогою зберегти своє панування. У жовтні 1940 р. гітлерівські війська було введено до Румунії, їхня кількість швидко зростала й на середину січня 1941 р. досягла більше 500 тис. чоловік. Румунія перетворилася на плацдарм гітлерівської агресії на Балканах та проти СРСР. 23 листопада 1940 р. І. Антонеску підписав протокол про приєднання країни до Троїстого пакту, укладеного 27 вересня 1940 р. трьома головними фашистськими державами — Німеччиною, Італією та Японією. У внутрішній політиці диктатура вела курс на перетворення Румунії на легіонерську, типово фашистську державу за італійсько-німецьким зразком. Цей режим відрізнявся від королівської диктатури не лише за формою, але й більш терористичним та кривавим характером. Країну було перетворено на величезну в'язницю. У вересні 1940 р. в Румунії налічувалося 35 концтаборів. "Залізногвардійці" розгорнули масовий терор, розправляючись зі своїми політичними супротивниками. Антонеску не визнав за потрібне навіть зберігати подобу парламентаризму. Він скасував дію конституції, ліквідував усі громадянські права. Багато підприємств було мілітаризовано, на них запроваджувалася військова дисципліна, порушників піддавали суду військового трибуналу.

Незважаючи на конфлікти з легіонерами та промисловцями, спираючись на військові кола, Антонеску дедалі більш посилював свою особисту диктатуру в країні. Економіку її було повністю підпорядковано стратегічним інтересам Німеччини. На румунський народ чекали трагічні випробування.

Запитання і завдання

Схарактеризуйте становище Румунії після Першої світової війни.
Як відбувалося приєднання Бессарабії, Буковини, Трансільванії?

Назвіть особливості аграрної реформи в Румунії.

У чому полягали причини зростання впливу фашистських сил в країні?
Коли і як було встановлено монархо-фашистську диктатуру в країні?
Які територіальні зміни відбулися в 1940-1941 рр. ?
Чому в країні було встановлено диктатуру І. Антонеску?

Документи і матеріали

1. Про румунсько-німецький договір (з книги

М. Д. Єщенка "Королівська диктатура в Румунії")

"23 березня 1939 року румунсько-німецький договір було підписано. Він зобов'язував Румунію розробити план економічного розвитку на найближчі 10 років згідно з вимогами та інтересами німецького імпорту. Згідно з додатком — протоколом, розвиток румунської індустрії мав обмежитися лише нафтовою, чорною й лісовою промисловістю. Передбачалося також створення змішаних румунсько-німецьких акціонерних товариств у окремих галузях румунської економіки, що становили інтерес для Німеччини, наприклад, спільна розробка родовищ хрому в Банаті, марганцю в районі Дорней-Броштень, бокситів. Було досягнуто домовленості про створення спільних підприємств з експлуатації нафтопромислів та засобів транспорту. Німеччина брала на себе зобов'язання щодо постачання обладнання, матеріалів і кредитів для розвитку військової промисловості Румунії, для оснащення румунської армії.

Запитання до документа

1. Визначте сутність німецько-румунського договору.

Запам'ятайте дати:

• 7 травня 1918 р. — підписання Румунією сепаратного миру з Центральними державами.

• листопад 1918 р. — включення Буковини до складу Румунії.

• лютий 1938 р. — встановлення диктатури короля Кароля II.

• ЗО серпня 1940 р. — підписання "віденського арбітражу".

• 6 вересня 1940 р. — встановлення диктатури І. Антонеску.

Болгарія

1. Революційний рух 1918-1919 рр.

Вступивши в жовтні 1915 р. у війну на боці австро-німецького блоку, Болгарія 1918 р. повністю вичерпала свої людські та економічні ресурси. Затяжна війна вимагала мобілізації майже всього працездатного чоловічого населення, завдала значних збитків промисловості, сільському господарству, ремеслам. 70% підприємств, не пов'язаних з військовими постачаннями, припинили зовсім або скоротили до мінімуму свою діяльність. Площа земель, що оброблялися, в аграрній Болгарії скоротилася на 25-30%, країна змушена була закуповувати борошно та інші види продовольства за кордоном. Увесь тягар війни правлячі кола Болгарії на чолі з царем Фердинандом переклали на трудящих. Через величезні витрати на армію стрімко зростали податки, спекулянти підвищували ціни на продукти харчування. В багатьох районах країни розпочався голод. На голодному пайку перебувала й армія: солдати отримували всього по 250 грамів сурогатного хліба, не вистачало обмундирування, спорядження.