ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 541
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.
2. Періодизація світового розвитку
2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)
2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)
2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)
2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)
2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)
Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.
1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах
3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії
4. Стратегічні плани противники.
1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про
2. З французького офіційного повідомлення
1. Австро-німецький наступ на сході
2. Невдача союзників у Дарданеллах
7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі
1. Зі спогадів Людендорфа про наступ
2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом
3. З телеграми російського командування про
1. Вплив революції в Росії на хід війни
3. Воєнні дії на Західному фронті
7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань
1. Мирний договір між Росією, з одного боку,
2. З угоди про перемир'я між союзниками
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наміри головних держав-переможннць на конференції
3. Версальський договір з Німеччиною
4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумками Першої світової війни
5. Українське питання на конференції
6. Проблема досконалості Версальської системи договорів
1. Версальський договір (витяг)
3. Тріанонський мирний договір (витяг)
1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану
2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення
3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони
1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,
2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)
Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розподілом територій і сфер впливу
2. Генуезька конференція 1922 р.
3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами
4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)
5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій
6. Значення пакту Бріана-Келлога
1. Рапалльська угода між Російською Радянською
2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів
3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)
Тема III суспільно-політичні рухи
Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби
1. Угода між Великою Британією та Ірландією
1. Роль профспілок після Першої світової війни
3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціалістичний робітничий Інтернаціонал
1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій
3. Стосунки компартій із соціал-демократією
2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою
2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму
1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії
Тема IV індустріальні країни європи та америки
1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни
2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа
1. Закон про поліпшення становища в сільському
2. Закон про відновлення національної економіки
1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни
2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів
4. Особливості британського тред-юніонізму
5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання
1. Лист Генради британських тред-юніонів
1. Наслідки Першої світової війни для Франції
3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)
4. Прояви економічної депресії
1. Програма Народного фронту (витяг)
2. Листопадова революція 1918 р.
4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер
1. Веймарська конституція (витяг)
2. Програмні цілі нсдап (витяг)
1. Наслідки Першої світової війни
2. Криза італійського парламентаризму й інститутів монархії
3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні
1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни
2. Диктатура м. Прімо де Рівери
4. Уряд Народного фронту та військовий переворот
5. Громадянська війна 1936-1939 рр.
6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії
7. Встановлення диктатури ф. Франко
1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті
2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг
Повторювально-узагальнюючий урок
Країни центральної та східної європи польща
1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй
2, Польсько-українське протистояння у Галичині.
3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції
4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.
5. Режим "санації" ("оздоровлення")
1. З Конституції Польської республіки.
2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини
4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша
6. Становище українського населення
2. Доба Угорської Радянської республіки
3. Угорщина за режиму м. Хорті
2. Декрет революційної урядової ради про
2. Анексія Бессарабії й Буковини
4. Внутрішньополітичне становище в Румунії
5. Встановлення режиму і. Антонеску
1. Про румунсько-німецький договір (з книги
1. Революційний рух 1918-1919 рр.
2. Політика уряду о. Стамболійського
3. Червневі та вересневі водії 1923 р.
1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
2. Відовданська конституція 1921 р.
4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.
1. Російська революція 1917 р., її причини та початок
3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика
4. Серпневий заколот військових
5. Підготовка більшовицького виступу
7. Встановлення влади більшовиків
9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав
10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки
11. Терор у роки громадянської війни
13. Нова економічна політика (неп)
15. Характер сталінського режиму
18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.
1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?
2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк
3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наслідки Першої світової війни для Японії
3. Соціально-економічне становище населення
3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші
4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами
5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтервенції
1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під
2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)
1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни
3. Кампанії громадянської непокори
4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколонізації та майбутнього країни
2. Напутні побажання Ганді селянству
1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії
1. Економіка колоніального Індокитаю
2. Промова Сукарно перед судом голландських
3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.
1. Конституція Афганістану (основний закон високої
1. Національно-визвольний рух в Північній Африці
2. Здобуття незалежності Єгиптом
1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні
3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів
1. Капіталовкладення сша і Великої Британії
2. Маніфест Національно-визвольного альянсу
Повторювально-узагальнюючий урок
Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.
1. Вдосконалення системи освіти
2. Найважливіші досягнення науки
3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.
1. Основні напрями в розвитку світової літератури
2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна
2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"
8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах
1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість
Тема VIII міжнародні відносини
2. Загострення англо-німецьких та англо-японських суперечностей
3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відносини
4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору
5. Експансіоністські претензії Італії
6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом
2. З меморандуму німецького уряду, врученого
7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,
1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
2. Підготовка Німеччини та Італії до війни
3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки
1. З виступу Гітлера на секретній нараді
2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю
4. Політика умиротворення агресорів
5. Загарбання Німеччиною Австрії
6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини
1. Ліквідація чехословацької держави
2. Німецькі претензії до Литви і Польщі
3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі
27 серпня всі газети опублікували заяву Тимчасового уряду про наступ генерала Корнілова на столицю та про введення військового стану в Петрограді. Революція опинилася в небезпеці.
Для оборони було створено ревкоми, провідну роль в них відігравали більшовики. На допомогу до столиці прибув 3-тис. загін матросів Кронштадта. Гарнізон Петрограда в повному складі став на захист столиці.
Внаслідок проведеної роботи вдалося переломити хід подій. Під впливом агітації армійські підрозділи почали переходити на сторону захисників Петрограда. Завдяки рішучим діям залізничників було зірвано рух поїздів з вірними Корнілову військами. До вечора 30 серпня стало зрозумілим, що заколот провалився.
5. Підготовка більшовицького виступу
У період швидкого наростання соціальної напруги та поглиблення революційної кризи, щоб підняти втрачений авторитет серед мас, першого вересня 1917 р. Тимчасовий уряд проголосив Росію республікою. Для зміцнення виконавчої влади було створено Директорію — Раду п'яти. Це була спроба переходу до авторитарного режиму. Прем'єр-міністром залишався Керенський.
14 вересня 1917 року розпочала роботу Демократична рада, на якій було створено Тимчасову Раду Республіки — парламент. Проте в результаті закулісних перемов з лідерами несоціалістичних партій було сформовано уряд, до складу якого ввійшли 10 міністрів від несоціалістичних партій. Головою уряду знову став О. Керенський. Таким чином, правлячі кола взяли курс на створення "режиму сильної влади".
Лідери меншовиків та есерів разом з кадетами сформували новий коаліційний уряд і утворили з делегатів Демократичної ради Предпарламент — орган, перед яким уряд був відповідальний до відкриття Установчих зборів.
10 жовтня на квартирі меншовика Суханова, дружина котрого була членом більшовицької партії, відбулося чергове засідання ЦК РСДРП(б), на якому був присутній і Ленін, котрий виступив з доповіддю "Про поточний момент". Більшістю голосів ЦК РСДРП(б) приймає рішення про підготовку збройного повстання, проти голосували лише Каменєв та Зінов'єв, які пропонували дочекатися рішень Установчих зборів і вирішити на них питання про владу.
15 та 18 жовтня пройшли засідання ЦК РСДРП(б) за участю активу Петроградської організації, на якому більшістю приймається рішення про підготовку повстання, Каменєв, Зінов'єв та їхні однодумці виступають проти. Залишившись у меншості, Каменєв та Зінов'єв йдуть на останній крок: в газеті "Новая жизнь" публікують заяву про свою незгоду з рішенням ЦК РСДРП(б) про організацію збройного захоплення влади більшовиками і передачу її Радам. Так Тимчасовий уряд дізнався про таємне рішення ЦК РСДРП(б). За рішенням ЦК Каменева та Зінов'єва було виключено з ЦК, їм заборонили виступати від імені партії.
Повідомлення про підготовку більшовиками перевороту переконали О. Керенського в необхідності перехопити ініціативу з рук більшовиків. О 6 ранку юнкери захопили редакцію більшовицької газети "Рабочий путь". Про такі дії уряду стало відомо Л. Троцькому та членам РВК, що засідали в Смольному. Відбулося засідання ЦК РСДРП(б). Вирішено стежити: Свердлову — за діяльністю уряду, Бубнову — за залізницями, Дзержинському — за поштою. Ногіна послали до Москви, Берзіну доручили встановити контакт з лівими есерами. Було створено запасний штаб повстання в Петропавлівській фортеці.
Керенський зосереджує вірні Тимчасовому урядові військові формування в Зимовому палаці і на засіданні Предпарламенту вимагає для себе необмежених повноважень для репресій проти сил, що готують переворот. Більшістю йому в цьому було відмовлено.
6. Жовтневі події 1917 р. у Петрограді
Протягом 24 жовтня військові загони ВРК займають стратегічно важливі об'єкти в столиці.
З другої години ранку тривало засідання Петроградської Ради, на яке прибув Ленін, де й проголосив передачу влади Радам.
25 жовтня розпочав роботу II з'їзд Рад робітничих та солдатських депутатів. Серед 649 делегатів з'їзду більшовиків було 390, 160 — лівих есерів, 6 — меншовиків-інтернаціоналістів, 7 — українських соціал-демократів. Чимало делегатів з'їзду, зокрема Хораш, Кучин, висловили протест з приводу збройного захоплення влади більшовиками і заявили про те, що делегати від партій покидають з'їзд. Гостра дискусія на з'їзді продовжувалась і після цього. До мирного розв'язання ситуації закликав І. Мартов.
О 21 год. 40 хв. холостий постріл "Аврори" дав сигнал до наступу частин ВРК на Зимовий палац. До вечора формування, що захищали палац, поступово розійшлися, у палаці залишились жіночий батальйон та юнкери.
Близько 2 години ночі на 26 жовтня Тимчасовий уряд було заарештовано.
II з'їзд Рад прийняв два важливих документи: Декрет про землю та Декрет про мир.
Головні положення Декрету про мир:
-
негайне перемир'я на фронті з Німеччиною;
-
початок переговорів з воюючими сторонами;
-
укладення миру без анексії.
Декрет про землю містив такі положення:
-
націоналізація та конфіскація всіх поміщицьких земель та передача їх Радам селянських депутатів для зрівняльного розподілу (150 млн. десятин землі);
-
передача реманенту та худоби з поміщицьких садиб (на суму 300 млн. крб.);
-
скасування боргів селян на суму 3 млрд. крб.
27 жовтня 1917 р. з'їзд обрав вищі органи державної влади — ВЦВК, до якого ввійшли більшовики і ліві есери, та РНК на чолі з Леніним. Ліві есери відмовились увійти до уряду. Головою ВЦВК обрано Л. Каменева.
У ці дні меншовикам вдалося організувати страйк залізничників, який очолила "їхня профспілка Вікжель. Основна вимога страйкарів — створення уряду коаліції соціалістичних партій без Леніна. ЦК РСДРП(б) розпочав переговори з профспілкою. Порушуючи рішення ЦК, Каменєв прийняв вимоги створення коаліційного уряду без Леніна. Більшість ЦК РСДРП(б) відхилила таку постанову питання. Тоді ряд членів ЦК заявив про свій вихід із нього, серед них і Каменєв. Головою ВЦВК став Свердлов, соратник Леніна.
З лівими есерами вдалося досягти компромісу, і 10 грудня 1917 р. було сформовано коаліційний уряд, до якого ввійшли 5 лівих есерів. Саме підтримка більшовиків лівими есерами врятувала їх від втрати влади.
Таким чином, підсумком Жовтневого перевороту та роботи II з'їзду Рад був прихід до влади в Росії партії ліворадикального крила соціалістичного табору.
7. Встановлення влади більшовиків
У своїй партійній програмі більшовики передбачали після приходу до влади перетворити Російську імперію на державу диктатури пролетаріату. І тому з перших днів приходу до влади вони розпочали одночасно процес зламу старого державного апарату та створення нового.
Відразу ж після Жовтневого перевороту у Петрограді було ліквідовано Сенат, Синод, Державну Раду. Місцеві органи самоврядування (міські думи, земські управи) було підпорядковано Радам. А до літа 1918 р. вони припинили свою діяльність, їхні функції були передані Радам.
Вищим законодавчим органом влади став Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, а між з'їздами — Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК). Він призначав Раднарком та окремих комісарів, мав право скасувати та змінити декрети, видані Раднаркомом. Головним органом виконавчої влади був Раднарком (Рада народних депутатів).
Народними комісарами запропонував називати радянських міністрів Л. Троцький вбачаючи в цьому щось революційно піднесене. До складу РНК входили народні комісаріати (наркомати), що замінили ліквідовані міністерства. З початку своєї діяльності радянський уряд був коаліційним, але з березня 1918 р. став однопартійним і складався лише з більшовиків.
Одночасно із створенням системи органів влади більшовики розпочали будівництво апарату захисту радянського режиму. Поряд з існуючими військово-революційними комітетами та Червоною гвардією було створено робітничо-селянську міліцію, Всеросійську надзвичайну комісію (ВНК), народні суди та революційні трибунали.
Створення Червоної Армії було проголошено декретом від 15 січня 1918 р. Перші формування Червоної Армії комплектувались із соддатів-добровольців та виборних командирів, але в умовах наростання боротьби за владу більшовики повернулися до попередньої практики комплектування армії — 9 червня 1918 р. оголошено про обов'язкову повинність.
У листопаді 1918 р. було створено Раду робітничо-селянської оборони на чолі з В. Леніним, яка забезпечувала координацію дій фронту та тилу.
Згодом, за пропозицією Троцького, незважаючи на протести "лівих комуністів" на чолі з М. Бухаріним, до служби у Червоній Армії було залучено 50 тис. офіцерів царської армії, в основному це були офіцери-фронтовики.
Для контролю дій воєнспеців та виконання наказів командування у військових підрозділах створено інститут політичних комісарів, призначених більшовицькою партією. Згодом саме кадровий склад Червоної Армії став основою для управлінських структур радянської влади.
8. Розпуск Установчих зборів
До жовтневого перевороту більшовики постійно критикували Тимчасовий уряд за затримки у скликанні Установчих зборів. У листопаді 1917 р. відбулися вибори до Установчих зборів. Із 715 місць 412 отримали представники есерів, 17 — меншовики, 16 — кадети, 87 — представники інших політичних партій, 183 — більшовики. У цій ситуації ліві есери та більшовики прийняли рішення про розпуск Установчих зборів.
28 листопада 1917 р. Раднарком звинуватив кадетів у підготовці державного перевороту, призначеного на день відкриття Установчих зборів, та заарештував основних лідерів кадетської партії. На день відкриття Установчих зборів більшовики підготували "Декларацію прав трудящого та експлуатованого народу", яку на засіданні Установчих зборів виголосив Голова ВЦВК Я. Свердлов. У цьому документі ставилася вимога визнати перші декрети Раднаркому, а також те, що основним завданням Зборів є вжиття заходів для перебудови суспільства на соціалістичний лад. Делегати проголосували проти Декларації. Тоді більшовицька фракція, за пропозицією Леніна, заявила про те, що більшість Установчих зборів є представниками контрреволюції. Після цього разом з лівими есерами більшовики покинули зал засідань.
Наступного дня, 6 січня 1918 р., червоноармійці не допустили делегатів до залу засідань Установчих зборів, які декретом ВЦВК від 6 січня 1918 р. були розпущені. Громадськість країни в цілому лишилась байдужою до долі свого парламенту. Таким чином, парламентська демократія в Росії тривала декілька годин.
