Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

Незабаром після прийняття конституції в травні 1935 р. Пілсудський помер. Після його смерті політична обстановка в країні погіршилася, соціальні протиріччя посилилися. Ліві сили Польщі, запобігаючи загрози фашизму в країні, намагалися у 1935-1937 рр. створити Народний фронт. Хоча ці спроби не мали успіху, головним чином через внутрішньопартійні суперечки, антифашистський рух, у якому взяли участь широкі народні маси, перешкодив перетворенню Польщі на державу, подібну до гітлерівської Німеччини або фашистської Італії.

Запитання і завдання

За яких обставин було відновлено незалежність Польщі?
Яке місце посідало "польське питання" на Паризькій мирній конференції?
Яка роль Юозефа Пілсудського в історії Польщі?
Коли й за яких обставин Польща захопила західно українські землі?
Назвіть особливості періоду польської історії 1922 — 1926рр.
Як відбувся державний переворот 1926 р. ?
У чому сутність режиму санації?

Документи та матеріали

1. З Конституції Польської республіки.

17 березня 1921 року

"Розділ І. Республіка.

Ст. 2. Вища влада в Польській Республіці належить народові.

Розділ П. Законодавча Влада.

Ст. 10. Право законодавчої ініціативи належить уряду і сейму.

Ст. 11. Сейм складається з депутатів, що обираються на п'ять років загальним, таємним, прямим, рівним і пропорційним голосуванням.

Ст. 12. Право обирати має кожний польський громадянин без різниці статі, якому виповнилося на день виборів 21 рік.

Ст. 35. Кожний проект закону, прийнятий сеймом, передається на розгляд сенату.

Розділ III. Виконавча влада.

Ст. 39. Президента республіки обирають на сім років абсолютною більшістю голосів сейм і сенат, що об'єднані у Національні збори.

Ст. 44. Кожний урядовий акт президента республіки вимагає підпису голови ради міністрів і відповідного міністра, котрі, підписавши акт, беруть відповідальність за нього на себе.

Ст. 45. Президент республіки призначає та відкликає голову ради міністрів, за його пропозицією призначає міністрів, а за законодавчо передбаченою пропозицією ради міністрів призначає на громадянські та військові посади.

Розділ V. Загальні громадянські обов'язки та права.

Ст. 95. Польська республіка гарантує на своїй території повну охорону життя, свободи і майна всім без різниці походження, національності, мови, раси або релігії.

Ст. 99. Польська республіка визнає будь-яку власність...

Ст. 114. Римсько-католицьке віросповідання, що є релігією переважної більшості народу, посідає в державі провідне становище серед рівноправних віросповідань".

Запитання до документа

Схарактеризуйте обсяг прав громадянина Польської республіки.

Запам'ятайте дати:

• з 6 на 7 листопада 1918 р. — створення в Любліні незалежного уряду на чолі з І. Дашиньським.

• листопад 1918 р. — відновлення незалежності Польщі.

• 28 червня 1919 р. — підписання мирного договору з Німеччиною.

• 21-23 квітня 1920 р.— підписання Варшавського договору між Польщею та УНР.

• 18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору.

• березень 1921 р. — прийняття конституції Польської республіки.

• 12 травня 1926 р. —початок походу на Варшаву Пілсудського.

• липень 1932 р. — укладення пакту про ненапад з СРСР.

Чехословаччина

1. Утворення Чехословаччини

До 1918 р. чеські землі та Словаччина входили до складу багатонаціональної Австро-Угорської імперії, в якій панувала династія Габсбургів. Впродовж декількох сторіч чехи та словаки були позбавлені національної самостійності й перебували під чужоземним гнітом. Чеські землі були економічно більш розвиненою частиною імперії: на їхній території було зосереджено понад 70% всього промислового виробництва Австро-Угорщини. По всій Європі була відома промислова продукція підприємств Праги, Брно, Моравської Острави, Пльзеня, Кладно.

Перша світова війна викликала в чеських землях і Словаччини широкий антивоєнний рух і посилення боротьби проти прогнилого режиму імперії. Чехи, словаки, закарпатські українці, призвані до австрійської армії, не бажали помирати за імператора, переходили на бік супротивників Австро-Угорщини. Всередині країни посилився саботаж, почастішали страйки, зріс опір австрійським чиновникам.

У перебігу війни серед чеської та словацької буржуазії сформувалося два крила. Певна її частина, економічно пов'язана з імперією, орієнтувалася на перемогу німецько-австрійського блоку. Інша частина, на чолі якої стояли Т. Масарік і Е. Бенеш, прагнучи суверенітету й незалежності, орієнтувалася на перемогу країн Антанти. Ці патріотичні сили й очолили національно-визвольний рух у Чехії та Словаччині. Першим його великим проявом був загальний страйк у січні 1918 р. У Чехії він проходив під гаслами "Право націй на самовизначення!", "Національна та державна самостійність Чехословаччини!".

У липні 1918 р. всі чеські політичні партії створили Національний комітет, пов'язаний з Чехословацькою Національною Радою в Парижі, який очолив видатний політичний діяч Томаш Масарік.

28 жовтня 1918 р., коли стало відомо, що австро-угорський уряд погодився прийняти запропоновані президентом Вільсоном умови миру, Національний комітет проголосив створення чехословацької держави. 30 жовтня Словацька Національна Рада оголосила про відділення Словаччини від Угорщини та приєднання її до чеських земель. Створення чехословацької держави завершило тривалу боротьбу двох братерських народів за національне звільнення. 14 листопада 1918 р. Національні збори, що сформувалися шляхом розширення складу Національного комітету, проголосили Чехословаччину республікою та обрали президентом Томаша Масаріка.

Томаш Гарріг Масарік (1850-1937 рр.) — чехословацький політичний та державний діяч, один з творців чехословацької держави. Народився у м. Годонін (Моравія). Закінчив гімназію в м. Брно та Віденський університет. В 1879-1882 рр. — доцент Віденського університету, в 1882-1914 рр. — професор філософи Празького університету. Засновник та ідеолог ліберальної Чеської народної партії, що_ була перейменована 1905 р. на Прогресивну парта, яка виступала за автономію Чехії в складі Австро-Угорщини. Масарік кілька разів обирався до австрійського парламенту. В грудні 1914 р. емігрував з Австро-Угорщини, очолив чеські емігрантські організації, що підтримували Антанту. Послідовно відстоював ідеї незалежності та суверенітету Чехословаччини. 1916 р. очолив Національну раду чеських і словацьких земель в Парижі. Автор низки праць із соціології та філософії, критично ставився до марксистської теорії. Творець та перший президент (1918-1935 рр.) Чехословацької республіки. 1935 р. склав з себе повноваження президента й відійшов від політичного життя.

Перший уряд республіки було створено на основі всенародної коаліції чеських та словацьких партій. Уряд обіцяв провести "соціалізацію" промисловості, встановити 8-годинний робочий день, визнати право робітників на страйки, поширити соціальне страхування. У квітні 1919 р. в умовах піднесення селянського руху Національні збори прийняли закон про аграрну реформу, що встановлював максимум земельного володіння у 250 га землі або 150 га орної площі. Ця реформа була насамперед спрямована проти австрійського та угорського поміщицького землеволодіння й мала на меті зміцнити позиції національного капіталу.

На території Словакії 1919 р. за активної допомоги Угорської Червоної Армії було здійснено спробу створення Словацької радянської республіки за російським зразком, але, не маючи соціальної бази, ця республіка проіснувала недовго.

Чехословацька держава розпочала відлік перших років своєї історії.

2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини

Остаточно кордони Чехословаччини було визначено у 1919-1920 рр. Версальським, Сен-Жерменським, Тріанонським мирними договорами. До складу чехословацької держави увійшли Чехія, Моравія, частина Сілезії, Словакія та Закарпатська Україна. Територія Чехословаччини становила 140 тис. кв. км, населення — біля 13,6 млн. чол. Серед них: чехів — біля 7 млн., німців — 3 млн., словаків — 2 млн., угорців — 750 тис, українців — 500 тис, поляків — 100 тис. До складу Чехословаччини в січні 1919 р. всупереч рішенням Народного з'їзду Закарпаття про возз'єднання з Радянською Україною ввійшла Закарпатська Україна. Чехословацький уряд не виконав своїх зобов'язань щодо забезпечення автономії Закарпатської України, хоча докорінне населення тут не відчувало такої сильної національної дискримінації, як в Румунії та Польщі. З усіх створених держав Східної Європи Чехословаччина була найдемократичнішою, але це не означало, що стосунки між центральним урядом і населенням Закарпаття були безконфліктними. Питання про автономію завжди призводило до зростання напруги між Прагою та її східними провінціями.

3. Конституція 1920 р.

20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли Конституцію Чехословацької республіки, що декларувала основні демократичні свободи. Президент, якого обирали Національні збори терміном на 7 років, наділявся великими повноваженнями, разом з урядом він здійснював виконавчу владу. Законодавча влада належала законодавчим Національним зборам. Прийняттям Конституції завершилося створення Чехословацької республіки.

Формально всі нації користувались однаковими правами, але включення до Конституції положення про "єдину чехословацьку націю" означало, що не бралась до уваги національна самобутність словаків. Суперечності в різноманітних сферах життя між чехами і словаками, то явні, то приховані, мали місце протягом всього існування Чехословацької республіки й були вирішені на початку 90-х рр. XX ст. створенням двох самостійних держав — Чехії та Словакії.

На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920-1921 рр. разом з Румунією та Югославією створила Малу Антанту, що виявилася важливою ланкою системи військово-політичних союзів під егідою Франції.

4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша

Чехословаччина, успадкувавши 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів, стала однією з найбільш розвинених в економічному відношенні країн Центральної та Південно-Східної Європи. Важливе значення для неї мало завоювання зовнішніх ринків, боротьба з конкуренцією промислово розвинених держав. На кінець 1923 р. економіка країни вийшла з повоєнної економічної кризи. Чеському монополістичному капіталу вдалося завоювати багато ринків, особливо в Центральній Європі, де раніше провідні позиції займали німецький та австрійський капітали. Чеські монополії підпорядкували собі економіку Словаки та Закарпатської України, перетворивши їх на аграрно-сировинні додатки економічно розвинених чеських земель. В багатьох чехословацьких концернах сильні позиції належали англійському, французькому, бельгійському капіталам.