Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

Палестина — історична область у південній частині Передньої Азії, на Східному узбережжі Середземного моря. Тут здавна проживали араби і євреї, інші народності, на цій території утворювалися й розпадалися держави, точилися тривалі й спустошливі війни, землі Палестини притягували хрестоносців, турків-османів, інших завойовників, що встановлювали тривале панування в цьому регіоні.

У XIX ст. до Палестини почали проникати англійський, німецький і французький капітали. Під час Першої світової війни Палестину захопила Велика Британія (1917-1918 рр.). 1919 р. президент США В. Вільсон запропонував передати Сирію і Палестину під мандат США, але за рішенням конференції союзників у Сан-Ремо (квітень 1920 р.) і Ліги Націй (липень 1920 р.) мандат на управління Палестиною отримала Велика Британія.

Провадячи політику за своїм випробуваним колоніальним принципом "поділяй і володарюй", Велика Британія сприяла розпалюванню міжнаціональних конфліктів між арабами і євреями. На основі декларації Бальфута 1917 р. Велика Британія підтримувала єврейську еміграцію і колонізацію. Це дуже часто спричиняло виступи й повстання арабського населення (найбільш значні відбувалися у 1920-1921 рр., 1929 р., 1936-1939 рр.). Спроби замирити арабів та євреїв, і тим більш, обмежити єврейську еміграцію призвели лише до конфлікту Великої Британії з рядом найбільших єврейських сіоністських організацій, за спиною яких була підтримка США. 1937 р. Велика Британія запропонувала план розділу Палестини на єврейську державу, трохи більшу арабську державу і територію, що знаходилася під управлінням самої Великої Британії. Намагаючись збити хвилю арабських виступів, британський уряд прийняв закон, що припиняв єврейську еміграцію до Палестини. Одначе під час війни, внаслідок антисемітської політики нацистів, єврейська еміграція до Палестини посилилася. Після Другої світової війни термін британського управління Палестиною скінчився, і ООН приймає рішення про організацію двох держав: арабської (Палестина) і єврейської (Ізраїль). Війна, що почалася між ними, призвела до вигнання палестинців за межі історичної батьківщини до Лівану, Сири, Іорданії, Лівії та інших арабських країн. Періодичні війни між Ізраїлем та арабськими країнами різко загострили палестинську проблему. Історичний досвід розвитку найскладнішого політичного конфлікту на Близькому Сході переконує, що вирішити будь-які суперечності й протистояння силовими засобами неможливо. Особливо це стає зрозумілим при розгляді сучасних подій у цьому регіоні

Запитання і завдання

Проаналізуйте характер взаємовідносин Афганістану і Великої Британії у 1919-1921 рр.

Назвіть причини антиколоніального руху в Ірані.

Проаналізуйте політичний курс Реза-шаха. Які наслідки він мав?
Схарактеризуйте становище Туреччини після Першої світової війни.
За яких обставин було створено Великі Національні Збори Туреччини (ВНЗТ)?
У чому полягала суть перетворень Кемаля (Ататюрка)? Визначте їхнє значення.
Чому колоніальні держави надавали незалежність і само врядування країнам Близького Сходу?

Проаналізуйте, чим була зумовлена і у чому виявлялася активізація національно-визвольного руху в арабських країнах.
Поясніть суть палестинської проблеми.

Документи і матеріали

1. Конституція Афганістану (основний закон високої

держави Афганістан) (витяг).

1931 рік

"Стаття 1. Релігією Афганістану є священна релігія ісламу, а її офіційним і загальним для всіх сповідуванням є пречудове ханафітське вчення.

Стаття 2. Висока Афганська держава володіє повною незалежністю в керівництві своїми внутрішніми й зовнішніми справами. Всі місцевості і всі частини країни складають єдине ціле під найвищою владою і управлінням Падішаха.

Права Падішаха

Стаття 5. Високо оцінюючи самопожертву і заслуги Його Величності Тазі Мухаммеда Надіра у справі забезпечення незалежності й врятування афганської батьківщини і розтрощення підвалин гніту і деспотизму, вся афганська нація визнає його високу особу як Падішаха — справжнього і гідного носія королівської влади, і зобов'язується визнавати його у цій якості з найвидатнішою вдячністю і повагою.

Загальні права афганських підданих

Стаття 11. Особиста свобода забезпечується від усяких посягань; ніхто не може бути заарештованим або покараним інакше, як у силу постанов шаріату і законів. Будь-які види неволі заборонені.

Стаття 27. Палата Національної ради засновується згідно з рішенням і волею Його Величності та схвалення Джіргі, що засідала в Кабулі (Всеафганського суду) в 1309 році (1930р.).

Стаття 30. Кількість представників у Національній раді встановлюється положенням про вибори.

Стаття 31. Термін повноважень членів палати для всіх скликань встановлюється на три роки.

Стаття 68. Прийняття законів здійснюється обома палатами — національною радою і палатою нотаблей. Пропозиції, що надходять від міністрів, вносяться до цієї палати і по розгляді, вивченні й схваленні більшістю голосів передаються до палати Національної ради для їхнього схвалення. В свою чергу, пропозиції, схвалені Національною радою, передаються на розгляд і схвалення палати нотаблеії".

Запитання до документа

Згідно з прийнятою конституцією назвіть форму державного правління в Афганістані.
Чи змінилося політичне життя країни після прийняття конституції? Обґрунтуйте свою відповідь.

1. Закон про працю (витяг).

Стамбул, 8 липня 1936 року

"Стаття 35. Звичайний тиждень містить у основі 48 годин. Цей період ділиться на робочі дні таким чином, щоб не перевищувати 9-годинного робочого дня на підприємствах, що закриваються обов'язково о 13 годині у суботу, і 8-годин-ного дня на підприємствах, де працю дозволено у суботу після 13 години...

Стаття 42. Встановлюється 1/2 години відпочинку для працюючих 8 годин і 1 година для працюючих понад 8 годин.

Стаття 48. Забороняється примушувати працювати більше 8 годин дітей, яким не сповнилося 16років, незважаючи на характер праці.

Стаття 72. Страйки і локаути забороняються.

Стаття 127.

Кожен з робітників, що починає страйк,... присуд жується до невеликого штрафу від 10 до 100 турецьких лір.
Якщо страйк було організовано з метою справити вплив або тиск на рішення установи і держави, то винні присуджуються до тюремного ув'язнення від двох місяців до двох років і їм забороняється працювати протягом строку від одного місяця до одного року в державних установах і на підприємствах загальної користь.

Запитання до документа

Доведіть, що закон про працю гарантував деякі завоювання робітничого класу Туреччини.
Наведіть факти, що свідчать про реакційність положень даного закону.

Запам'ятайте дати:

• 28 лютого 1919 р. — проголошення незалежності Афганістану.

• 8 серпня 1919 р. — підписання британсько-афганського договору про визнання незалежності

Афганістану.

• 23 березня 1920 р. — скликання Великих Національних Зборів Туреччини в Анкарі.

• 1 листопада 1922 р. — прийняття закону про ліквідацію султанату.

• липень 1923 р. — за рішенням Лозаннської конференції визнано незалежність Туреччини.

• 29 жовтня 1923 р. — проголошення Туреччини республікою.

• 30 квітня 1924 р. — прийняття конституції Турецької республіки.

• грудень 1925 р. — встановлення диктатури Реза-шаха в Ірані.

• 1930 р. — Ірак став незалежною державою.

• 1931 р. — прийняття конституції Афганістану.