Файл: Всесвітня історія (1914 - 1939).doc

9. Як розвивалися польсько-німецькі відносини в 30-х роках? 10. Складіть порівняльну таблицю "Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу за схемою:

Документи і матеріали

1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом

Радянських Соціалістичних Республік

та Французькою Республікою.

2 Травня 1935 року

"Стаття 1

У випадку, коли СРСР або Франція стали б предметом погрози або небезпеки нападу з боку якоїсь європейської держави, Франція і відповідно СРСР зобов'язуються приступити обопільно до негайних консультацій з метою прийняття заходів для дотримання постанови статті 10 статуту Ліги Націй.

Стаття 2

У випадку, коли в умовах, передбачених в статті 15, параграф 7, статуту Ліги Націй, СРСР або Франція стали б, незважаючи на щирі мирні наміри обох сторін, предметом неспровокованого нападу з боку якоїсь європейської держави, Франція і взаємно СРСР подадуть одне одному негайну допомогу й підтримку".

Запитання до документа

1. Які зобов'язання брали на себе СРСР і Франція у випадку нападу на одну з них третьої держави?

2. З меморандуму німецького уряду, врученого

7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,

Італії та Бельгії (витяг)

"Уряд імперії в ході переговорів останніх років завжди підкреслював, що він бажає дотримуватись і виконувати всі зобов 'язання, що виходять з Рейнського пакту, оскільки інші Сторони, що домовляються, готові зі свого боку дотримуватися цього пакту. Ця природна умова може вважатися порушеною Францією. Франція відповіла на дружні пропозиції та найкращі запевнення, що повторювалися Німеччиною, порушенням Рейнського пакту у вигляді укладання військового пакту з Радянським Союзом, спрямованого виключно проти Німеччини.

Локарнський пакт втратив внутрішній сенс і практично перестав існувати. Тому зі свого боку Німеччина не вважає себе більше зв'язаною цим пактом, що перестав існувати. Німецький уряд нині змушений враховувати нову ситуацію створену цим фактом, ситуацію, яка ускладнюється тим, що франко-радянський пакт доповнюється в точності паралельним союзним договором між Чехословаччиною та Радянською Росією. В інтересах природного права нації захищати свої кордони і зберігати свої засоби оборони німецький уряд знову встановив, починаючи з сьогоднішнього дня, свій повний і необмежений суверенітет у демілітаризованій Рейнській зоні.

Запитання до документа

Проаналізуйте зміст цього меморандуму. Чим пояснює уряд Німеччини окупацію Рейнської області?
Які цілі переслідувала Німеччина, вступаючи до Рейнської демілітаризованої зони?

Виникнення двох вогнищ війни

1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю

У роки Першої світової війни та у повоєнний період Японія зміцнила свої позиції на Азіатському континенті та у басейні Тихого океану. Війна та колоніальні загарбання протягом десятиріч були основними віхами японської історії. Короткочасні перерви між війнами слугували головним чином для ліквідації наслідків минулої війни й підготовки до наступної. Масштаби війн кожного разу ставали дедалі більшими. Це визначало значну роль мілітаризму в житті держави, вплив його на зовнішню і внутрішню політику.

Головними суперниками Японії на шляху встановлення гегемонізму в Азії були СІЛА і Велика Британія. Відомо, що СІЛА ще 1924 р. розробили план воєнних дій проти Японії під назвою "Оранжевий план". Він залишався в силі до 1938 р. Сутність суперечностей між Японією, з одного боку, і Великою Британією та США — з іншого, великою мірою визначила боротьба за встановлення політичного й економічного панування у Китаї. На думку японських правлячих кіл, 1931 р. створилася сприятлива внутрішня і міжнародна обстановка для здійснення загарбницьких планів.

Першим об'єктом нападу став Північно-Східний Китай. На його частку припадало 93% видобутку нафти, 79% вироблення заліза, 55% видобутку золота, 41% залізничних колій, 37% запасів залізної руди і 37% зовнішньоторгового обороту Китаю. Правлячі кола Токіо розраховували на розуміння Заходом акції по загарбанню Північно-Східного Китаю, завдяки якій Японія опинялася у прямому прикордонному межуванні з СРСР.

Японська промисловість швидко переходила на військові рейки, розгорталися нові галузі військового виробництва, налагоджувався масовий випуск озброєння й боєприпасів. Пріоритет віддавався авіа- і танкобудуванню. Зводилися нові військово-морські судноверфі. Паралельно створювався комплекс допоміжних галузей хімії, металургії, кольорових, легких і рідкісних металів.

Докладний план загарбання Маньчжурії опрацьовувався в штабі Квантунської армії влітку 1931 р. Привід для початку агресії шукали недовго: 18 вересня 1931 р. неподалік Мукдена на Південно-Маньчжурській залізниці японська агентура здійснила диверсію, — незначні пошкодження, завдані вибухом, стали "підставою" для окупації японськими військами всієї Південної Маньчжурії. У тримісячний строк Маньчжурія опинилася в руках агресора. Проте це виявилося результатом не стільки високої боєздатності армії самураїв, скільки відсутності серйозного опору з боку китайських військ. Проголосивши створення на території Маньчжурії маріонеткової держави Маньчжоуго на чолі зі скинутим 1912 р. імператором Пу І, Японія фактично перетворила цю економічно розвинену територію на свою колонію. В січні 1932 р. Японія зробила спробу захопити Шанхай. Однак дії військ і населення, а також протести конкурентів (США, Великої Британії, Франції) примусили японську армію відійти.

Після завоювання Північно-Східного Китаю підбадьорена своїми успіхами Японія 27 березня 1933 р. офіційно вийшла з Ліги Націй. Навіть ця міжнародна організація розглядалася в Токіо як перешкода на шляху здійснення експансіоністського курсу.

Ліга Націй за проханням Китаю створила спеціальну комісію для вивчення цієї проблеми. Комісія рекомендувала вивести японські війська з Маньчжурії і передати її під міжнародний контроль. Японська армія тим часом почала просування вглиб території Китаю. Однак передбачені на цей випадок санкції проти Японії так і не було застосовано. З'явився перший прецедент безкарності агресора.

Окупація Маньчжурії виявилася порушенням російсько-японського Портсмутського договору 1905 р. Просування японських військ на північ безпосередньо погрожувало безпеці СРСР. Радянський Союз запропонував Японії укласти пакт про ненапад, одначе японська сторона відповіла відмовою, мотивуючи своє рішення тим, що момент для його укладення ще не визрів. Вище військово-політичне керівництво Японії, ставши на шлях агресії проти Китаю і підготовки до війни проти СРСР, США і Великої Британії, всіляко підвищувало міць збройних сил, створюючи плацдарми і військово-морські бази.

2. Підготовка Німеччини та Італії до війни

Твердячи про довготривалі плани своєї політики, Гітлер ще задовго до приходу до влади писав про намір загарбати великі території в Європі, в тому числі у Радянському Союзі. У жовтні 1933 р. представників Німеччини було відкликано з Міжнародної конференції з роззброєння, і гітлерівський уряд оголосив про вихід Німеччини з Ліги Націй. Однак нацисти не втомлювалися запевняти у своїй миролюбності, прагненні до дружби із сусідніми народами. Одним з перших актів у цьому напрямку, що до нього вдалися за порадою Муссоліні, стало підписання 26 січня 1934 р. німецько-польської Декларації про незастосування сили. Декларація, що містила брехливі твердження про бажання гітлерівського уряду сприяти встановленню "загального миру в Європі", на практиці розглядалась у Берліні в контексті підготовки до нападу на СРСР.

Залишивши конференцію з роззброєння і вийшовши з Ліги Націй, Німеччина почала інтенсивно озброюватися. Глава військового концерну Крупп надіслав Гітлеру телеграму, в якій від імені "німецької промисловості" висловив подяку за рішення, що відкрило Німеччині прямий шлях до озброєння.

Оскільки старі підприємства вже не могли задовольнити потреби збройних сил, що швидко зростали, почалася лихоманкова мілітаризація економіки. За перші три роки перебування при владі нацистів у Німеччині стало до ладу більше 300 військових заводів. У серпні 1936 р. Гітлер, ґрунтуючись на підготовлених концерном "ІГ Фарбеніндустрі рекомендаціях, видав секретний "Меморандум про завдання чотирирічного плану". Ці завдання формулювалися таким чином:

За чотири роки Німеччина повинна мати боєздатну армію.
За чотири роки економіка Німеччини повинна бути готова до війни.

З 1 жовтня 1936 р. "чотирирічний план" було введено до дії.

Вже у квітні 1935 р. у німецьких штабах розпочалася розробка плану агресії проти сусідніх країн. Спершу головну увагу командування вермахту було скеровано проти сусідньої Чехословаччини. 2 травня 1935 р. було підписано директиву про напад на цю країну, засновану на концепції "блискавичної війни".

У червні 1935 р. було встановлено тісні контакти по політичній та військовій лініях між нацистською Німеччиною та хортистською Угорщиною, керівництво якої оголосило про готовність взяти участь у розділі Чехословаччини, розраховуючи на анексію всієї словацької території. На черзі були головні угоди зі стратегічними партнерами Німеччини — Японією та Італією.