ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.09.2024
Просмотров: 682
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.
2. Періодизація світового розвитку
2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)
2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)
2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)
2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)
2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)
Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.
1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах
3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії
4. Стратегічні плани противники.
1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про
2. З французького офіційного повідомлення
1. Австро-німецький наступ на сході
2. Невдача союзників у Дарданеллах
7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі
1. Зі спогадів Людендорфа про наступ
2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом
3. З телеграми російського командування про
1. Вплив революції в Росії на хід війни
3. Воєнні дії на Західному фронті
7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань
1. Мирний договір між Росією, з одного боку,
2. З угоди про перемир'я між союзниками
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наміри головних держав-переможннць на конференції
3. Версальський договір з Німеччиною
4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумками Першої світової війни
5. Українське питання на конференції
6. Проблема досконалості Версальської системи договорів
1. Версальський договір (витяг)
3. Тріанонський мирний договір (витяг)
1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану
2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення
3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони
1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,
2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)
Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розподілом територій і сфер впливу
2. Генуезька конференція 1922 р.
3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами
4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)
5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій
6. Значення пакту Бріана-Келлога
1. Рапалльська угода між Російською Радянською
2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів
3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)
Тема III суспільно-політичні рухи
Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби
1. Угода між Великою Британією та Ірландією
1. Роль профспілок після Першої світової війни
3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціалістичний робітничий Інтернаціонал
1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій
3. Стосунки компартій із соціал-демократією
2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою
2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму
1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії
Тема IV індустріальні країни європи та америки
1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни
2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа
1. Закон про поліпшення становища в сільському
2. Закон про відновлення національної економіки
1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни
2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів
4. Особливості британського тред-юніонізму
5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання
1. Лист Генради британських тред-юніонів
1. Наслідки Першої світової війни для Франції
3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)
4. Прояви економічної депресії
1. Програма Народного фронту (витяг)
2. Листопадова революція 1918 р.
4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер
1. Веймарська конституція (витяг)
2. Програмні цілі нсдап (витяг)
1. Наслідки Першої світової війни
2. Криза італійського парламентаризму й інститутів монархії
3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні
1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни
2. Диктатура м. Прімо де Рівери
4. Уряд Народного фронту та військовий переворот
5. Громадянська війна 1936-1939 рр.
6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії
7. Встановлення диктатури ф. Франко
1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті
2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг
Повторювально-узагальнюючий урок
Країни центральної та східної європи польща
1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй
2, Польсько-українське протистояння у Галичині.
3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції
4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.
5. Режим "санації" ("оздоровлення")
1. З Конституції Польської республіки.
2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини
4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша
6. Становище українського населення
2. Доба Угорської Радянської республіки
3. Угорщина за режиму м. Хорті
2. Декрет революційної урядової ради про
2. Анексія Бессарабії й Буковини
4. Внутрішньополітичне становище в Румунії
5. Встановлення режиму і. Антонеску
1. Про румунсько-німецький договір (з книги
1. Революційний рух 1918-1919 рр.
2. Політика уряду о. Стамболійського
3. Червневі та вересневі водії 1923 р.
1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
2. Відовданська конституція 1921 р.
4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.
1. Російська революція 1917 р., її причини та початок
3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика
4. Серпневий заколот військових
5. Підготовка більшовицького виступу
7. Встановлення влади більшовиків
9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав
10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки
11. Терор у роки громадянської війни
13. Нова економічна політика (неп)
15. Характер сталінського режиму
18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.
1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?
2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк
3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,
Повторювально-узагальнюючий урок
1. Наслідки Першої світової війни для Японії
3. Соціально-економічне становище населення
3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші
4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами
5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтервенції
1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під
2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)
1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни
3. Кампанії громадянської непокори
4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколонізації та майбутнього країни
2. Напутні побажання Ганді селянству
1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії
1. Економіка колоніального Індокитаю
2. Промова Сукарно перед судом голландських
3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.
1. Конституція Афганістану (основний закон високої
1. Національно-визвольний рух в Північній Африці
2. Здобуття незалежності Єгиптом
1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні
3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів
1. Капіталовкладення сша і Великої Британії
2. Маніфест Національно-визвольного альянсу
Повторювально-узагальнюючий урок
Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.
1. Вдосконалення системи освіти
2. Найважливіші досягнення науки
3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.
1. Основні напрями в розвитку світової літератури
2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна
2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"
8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах
1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість
Тема VIII міжнародні відносини
2. Загострення англо-німецьких та англо-японських суперечностей
3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відносини
4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору
5. Експансіоністські претензії Італії
6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом
2. З меморандуму німецького уряду, врученого
7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,
1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
2. Підготовка Німеччини та Італії до війни
3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки
1. З виступу Гітлера на секретній нараді
2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю
4. Політика умиротворення агресорів
5. Загарбання Німеччиною Австрії
6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини
1. Ліквідація чехословацької держави
2. Німецькі претензії до Литви і Польщі
3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі
Майже в усіх арміях відбулися зміни у командному складі. На місце Жоффра було призначено генерала Нівеля, а німецьке командування очолили Гінденбург і Людендорф. У липні 1917 р. головне командування в Росії очолив генерал Корнілов. Німецьке командування знову змінило стратегічний курс, перейшовши до позиційної війни в Європі.
Союзники спробували перейти в наступ проти німецьких військ і взяти штурмом лінію Зігфріда, або, як її тоді називали, "лінію Гінденбурга", але оборонна стратегія Гін-денбурга виправдала себе. Німці знову завдали союзникам величезних втрат (400 тис. чоловік), тоді як німецькі втрати становили 250 тис.
16 квітня 1917 р. війська Антанти підготували наступ у районі м. Аррас. Німеччина, відчувши недобре, відвела свої війська, а позиції замінувала. Англійці й французи потрапили на мінні поля і під артобстріл. Цей наступ коштував їм 280 тис. убитими.
Бої точилися також на території Італії, але для неї були безуспішними. При Капоретто італійці втратили 130 тис. убитими і пораненими й близько 300 тис. полоненими. Лише терміново перекинуті із Ніцци 14 англійських і французьких дивізій запобігли виходу Італії з війни і стабілізували фронт. Антанта мала здобутки лише на Близькому Сході, де англійські війська зайняли Багдад і вигнали німецькі армії з колоній Східної Африки.
На Східному фронті російські війська зазнали поразки насамперед через те, що солдати відмовлялися воювати.
4. Антивоєнні виступи
Узимку 1914—15 рр. і навесні 1915 р. стихійні протести проти війни набрали форми братання солдатів на фронті і "голодних бунтів" трудящих проти спекулянтів. 1915 р. всупереч зусиллям військової влади робітники руйнували "громадянський мир". У Росії, Німеччині, Франції та Англії страйкувало близько 1,1 млн. робітників. Наступного року чисельність страйкарів тільки в цих країнах зросла майже до 2 млн. чол. 1 травня 1916 р. у Берліні та деяких інших містах Німеччини антивоєнні демонстрації з ініціативи соціалістів висунули революційні гасла.
Революційну пропаганду вели соціал-демократи Польщі, сербські соціал-демократи, болгарські тісняки, багато соціалістів Італії. У США Ю. Дебс закликав: "Геть війну і геть правлячий клас!" До протесту проти війни та шовінізму закликали трудящих угорські, чеські, австрійські, румунські, голландські ліві соціал-демократи, ліві діячі робітничого руху Франції та Великої Британії.
У квітні 1917 р. на військових заводах Німеччини страйкувало понад 300 тис. чоловік. Багато хто з них вимагав миру і за прикладом Росії намагався створити Ради. Політичного характеру набрали Першотравневі демонстрації та проведені влітку страйки. У серпні вибухнули заворушення матросів німецького військового флоту — вони вимагали припинення війни. Навесні 1917 р. страйк охопив Чехію. Робітники вимагали припинити чужу їм війну.
Навесні масові виступи робітників та солдатів потрясли Францію. Кількість страйків порівняно з попереднім роком подвоїлась. Трудящі вимагали миру. Французькі солдати, обурені тяжкими втратами на фронті й нападами поліції на трудящих у тилу, відмовлялися воювати. Заворушення охопили понад сто полків. У них створювалися солдатські комітети. Два полки зі зброєю під гаслом "Геть уряд! Хай живе революція!" вирушили до Парижа. їх оточили і роззброїли. Сотні солдатів-"заводіїв" було розстріляно. Проте заворушення солдатів тривали і влітку. Відмовилися воювати й солдати російського корпусу, що перебував у Франції. За це їхній табір у вересні було піддано артилерійському обстрілові. Тих, хто лишився живими, вивезли до Північної Африки.
В Італії популярним стало гасло "Наслідуймо приклад Росії!". З травня почалися страйки і демонстрації, учасники яких вимагали припинення війни. У серпні в Туріні робітники спорудили барикади. Частина міста опинилася в їхніх руках. До них приєдналися деякі солдати. Страйк переріс у повстання. Придушити його вдалося тільки після двох днів кровопролитних боїв.
Навесні в Англії почалися страйки робітників воєнної промисловості, У 1917 р. страйкарів було вдвічі більше, ніж у 1916 р.
5. Закінчення війни
На середину березня 1918 р. німецьке командування зосередило на Західному фронті 13 армій (193 піхотні дивізії, в тому числі й ті, що було перекинуто зі Східного фронту). їх підтримувало 15,7 тис. гармат, 2,8 тис. літаків. Німецьким військам протистояла 171 піхотна і 8 кавалерійських дивізій союзників (15,4 тис. гармат, майже 3,8 тис. літаків і, що найголовніше, майже 800 танків, яких у противника ще не було).
Німецький наступ розпочався 18 березня проривом на англійському фронті. Протягом місяця німці розбили 2 англійські армії, захопили 80 тис. полонених, але скинути англійців у море і взяти Ам'єн їм не вдалося, хоча втрати їхні становили 180 тис. чол. (британські втрати сягали 174 тис).
9 квітня німці завдали ще одного удару по військах союзників у Фландрії, а 27 травня вони прорвали французьку оборону на р. Ена і вдруге вийшли на р. Марну, загрожуючи Парижу. Вони обстрілювали столицю Франції з величезних гармат, прозваних "Великими Бертами". 15 липня завдали ще одного, останнього удару в тому ж напрямку, але без результатів.
Воєнні дії на Західному фронті в 1918 р
а
четвертому ропі війни союзники, нарешті,
дійшли згоди і у квітні 1918 р. створили
одне командування. Головнокомандуючим
усіма союзними військами на Західному
фронті було призначено маршала Фоша,
якому тимчасово
присвоїли звання Генералісимуса. 18
липня 1918 року розпочався
контрнаступ проти німців (друга битва
на Марні).
Кровопролитні бої, завдяки перевазі
союзників у танках, зрештою
завершилися тим, що німецький фронт
подався. Багато штабів потрапило в
полон, керівництво військами порушилось.
Протягом двох тижнів німців відкинули
далеко
назад.
8 серпня союзні війська під командуванням маршала Фоша розпочали наступ у районі Арраса і, прорвавши фронт, упродовж дня розгромили 16 ворожих дивізій. Це був "найчорніший день в історії німецької армії". У вересні війська Антанти перейшли у наступ на всьому фронті.
Загальний наступ Антанти вже остаточно довів Гінденбургу, що війну програно. 14 серпня він заявив імператорові Вільгельму II про необхідність добиватися закінчення війни дипломатичним шляхом, поки німецькі війська ще знаходяться на території ворога. Тим часом становище Четвертного союзу й на інших фронтах стало ще більш критичним.
15 вересня союзні сили нанесли удар по Болгарії й австро-угорським військам на Салонікському фронті. 28 вересня болгари запросили миру. Болгарія стала першою країною з Четвертного союзу, яка вийшла з війни. Після цього війська Антанти розпочали наступ через Албанію в Чорногорію, через Сербію на Будапешт і через Болгарію на Румунію. Австро-Угорщина 29 жовтня запросила перемир'я, яке було підписано З листопада. На Азійському фронті британці просувалися вздовж р. Тигр і вийшли до суто турецьких територій. У вересні розпочався рішучий наступ на Палестинському фронті. Османська імперія фактично розвалилася. Туреччина була змушена підписати перемир'я з Антантою на вельми кабальних умовах.
6. Комп'енське перемир'я
За цих умов розпочала переговори про перемир'я й Німеччина. 29 вересня Гінденбург і Людендорф поставили перед кайзером вимогу негайно укласти перемир'я. Німецький уряд очолив принц Макс Баденський, який звернувся до американського президента Вудро Вільсона з пропозицією про перемир'я на основі його 14 пунктів. Згодом до Німеччини приєдналась і Австро-Угорщина. Переговори між сторонами точилися протягом місяця.
Після капітуляції усіх союзників становище Німеччини стало безнадійним. З листопада в країні вибухнула революція. Кайзер зрікся престолу. Вранці 11 листопада 1918 р. німецька делегація підписала акт про перемир'я у штабному вагоні маршала Фоша в Комп'єнському лісі, неподалік станції Ретонд. Комп'єнське перемир'я стало завершальним актом світової війни 1914—1918 рр. Воно передбачало припинення воєнних дій, евакуацію протягом 14 днів окупованих німецькими військами районів Франції, Бельгії та Люксембургу, а також Ельзаса і Лотарингії. Війська Антанти займали лівий берег Рейна (причому забезпечення окупаційної армії цілком покладалося на Німеччину), а на правому березі передбачалася демілітаризована зона. Німеччина зобов'язувалася негайно повернути на батьківщину всіх військовополонених, а також евакуювати свої війська з територій країн, що входили раніше до складу Австро-Угорщини, з Румунії, Туреччини й Східної Африки.
Німеччина повинна була видати Антанті велику кількість озброєння та військової техніки, в тому числі 2 тис. літаків, 10 тис. вантажних автомобілів, а також значну частину кораблів військово-морського флоту. Умови перемир'я були дуже важкими, але німецька делегація була змушена їх підписати. Об 11 годині ранку 11 листопада 1918 р. залунали перші залпи салюту на честь завершення Першої світової війни.
