ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 993
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
11.Патологія клітинного ядра (зміни нуклеолеми, нуклеоплазми, стан хроматину,
13. Дистрофія: визначення, причини. Морфогенетичні механізми дистрофій.
24. Фібриноїдне набухання: визначення, механізми, патоморфологія, наслідки.
25. Гіаліноз: визначення, патоморфологічна характеристика, класифікація, наслідки.
27. Класифікація амілоїдозу. Основні клініко-морфологічні форми амілоїдозу.
28. Морфологічні прояви основних видів амілоїдозу.
30. Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози): визначення, механізми та прояви
32. Змішані дистрофії: визначення, механізми, класифікація.
33. Порушення обміну пігментів: класифікація, характеристика пігментів, значення для клініки.
36. Гемохроматоз: визначення, класифікація, патоморфологія, прояви, наслідки.
48. Порушення обміну міді. Гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова).
51. Патогенез некротичного процесу. Характеристика стадій некрозу.
57. Апоптоз: визначення, механізми, морфологія, значення для організму.
67. Артеріальне повнокрів’я (гіперемія): визначення, види, значення.
71. Серцево-судинна недостатність: визначення, види, механізми розвитку.
76. Морфологічні прояви набряку легень та набряку головного мозку.
77. Морфологія стадій набряку легень при гострій серцевій недостатності.
78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.
82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
88. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
92. Тромбоемболічний синдром: визначення, характеристика.
95. Клініко-патологоанатомічні особливості і наслідки постішемічно-реперфузійних пошкоджень органів.
110. Геморагічне, гнильне запалення: визначення, особливості ексудату.
111. Наслідки ексудативного запалення та роль у патогенезі захворювань.
113. Етіопатогенетичні фактори, що ведуть до розвитку проліферативного запалення.
115. Класифікація проліферативного запалення.
116. Інтерстиційне запалення: визначення, причини, морфологічні прояви, наслідки.
120.Морфологія запалення при туберкульозі. Клініко- морлогічні особливості туберкульозного запалення
156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.
157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.
159. Найважливіші клініко-патологічні прояви пухлинного росту. Поняття про рецидив пухлини.
161. Метастазування: види, закономірності, механізми. Метастатичний каскад.
163. Номенклатура і принципи класифікації пухлин. Діагностика пухлин.
164. Морфологічні особливості доброякісних і злоякісних пухлин.
165. Епітеліальні пухлини: визначення, класифікація.
166. Морфологічні особливості carcinoma in situ.
167. Рак: визначення, класифікація, морфологічні особливості основних форм.
170. Морфологічні особливості основних форм аденогенного і недиференційованого раку.
171. Морфологічні особливості пухлин печінки.
172. Морфологічні особливості пухлин нирок.
173. Морфологічні особливості пухлин шкіри
174. Морфологічні особливості пухлин та пухлиноподібних уражень грудної залози.
178. Морфологічні особливості пухлин статевих залоз: яєчників, яєчок.
179. Мезенхімальні пухлини: визначення, гістогенез.
180. Пухлини м’яких тканин: класифікація.
181.Класифікація мезенхімальних пухлин.
189. Пухлини із меланінутворюючої тканини. Невус. Визначення. Класифікація.
190.Диспластичний (атиповий) невус, морфологічна характеристика, значення.
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
194.Пухлини вегетативної нервової системи. Класифікація, морфологічні особливості.
195.Особливості пухлин дитячого віку. Класифікація пухлин дитячого віку.
196. Гамартома та гамартобластома: визначення, морфологічна характеристика.
197. Тератома і тератобластома: визначення, морфологічна характеристика.
200. Особливості метастазування та прогноз пухлин дитячого віку.
202. Класифікації хвороб. Поняття про Міжнародну класифікацію хвороб.
203. Діагноз: визначення і загальна характеристика. Діагноз у педіатрії.
205. Принципи побудови діагнозу.
208. Ускладнення основного захворювання: визначення, загальна характеристика.
209. Супутні захворювання: визначення, загальна характеристика.
210. Поняття про патрморфоз хвороб. Види патоморфозу.
212. Етіологія, патогенез, патоморфологія постгеморагічних анемій.
213. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія анемій внаслідок порушення кровотворення.
214. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія гемолітичних анемій.
216. Тромбоцитопатії: визначення, класифікації, характеристика.
226.Лімфоми. Етіологія, патогенез, класифікація. Особливості лімфом у дитячому віці.
227. Лімфома Ходжкіна. Морфологічні варіанти класичної лімфоми Ходжкіна.
228.Неходжкінські лімфоми. Класифікація, морфологічні прояви, прогноз
229. Основні принципи морфологічної діагностики пухлин системи крові.
230.Захворювання серцево-судинної системи у дитячому віці: клініко-морфологічна характеристика.
233.Клініко-морфологічні форми атеросклерозу, їх морфологічна характеристика, причини смерті.
235. Патоморфологічні зміни в судинах, серці та внутрішніх органах при гіпертонічній хворобі.
239. Інфаркт міокарда. Визначення. Класифікація інфаркту міокарда.
242. Патоморфологія гострого, рецидивуючого та повторного інфаркту міокарда.
243. Морфологічна характеристика екстракардіальних змін при інфаркті міокарда.
251. Клініко-морфологічні форми ревматизму. Патологічна анатомія, ускладнення і причини смерті.
259.Ревматоїдний артрит – етіологія, патогенез, патоморфологія змін в суглобах, ускладнення.
261.Хвороба Бехтєрєва – етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
277. Вірусні пневмонії. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення, причини смерті.
280 Бронхоектази – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
287. Хвороби нервової системи у дитячому віці: морфологічна характеристика.
288. Хвороба Альцгеймера. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
289. Розсіяний склероз. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
297. Міотонія. Визначення, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
298. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
304. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначення, морфогенез.
308. Патоморфологія хронічного апендициту. Ускладнення хронічного апендициту.
309. Ентерит. Коліт. Визначення. Класифікація. Морфологічні критерії хронічного коліту.
313. Неспецифічний виразковий коліт. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
314. Хвороба Крона. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
315. Дивертикули. Визначення. Класифікація. Патологічна анатомія, ускладнення.
318. Хвороби печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.
319. Стеатоз печінки. (жировий гепатоз)
320. Масивний некроз печінки (токсична дистрофія печінки).
323. Хронічні вірусні гепатитии
345. Гідронефроз. Визначення. Морфогенез, морфологічна характеристика, наслідки
346. Кістозні хвороби нирок: класифікація, морфологічна характеристика.
347. Амілоїдознирок.Визначення,причини,морфологічнахарактеристика, наслідки.
351. Акромегалія. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
352. Хвороба Іценко-Кушинга. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
353. Нецукровий діабет. Визначення, причини розвитку, класифікація, клініко- морфологічні прояви.
354. Хвороба Аддісона. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічні прояви, причини смерті.
355. Синдром Уотерхауза-Фридеріксена. Визначення, етіологія, клініко- морфологічні прояви.
357. Тиреоїдит Хашимото. Визначення, етіологія, патоморфологія, наслідки.
358. Зоб (струма, воло). Визначення. Класифікація. Причини, механізми розвитку, морфологічні прояви.
360. Гіпотиреоїдизм. Кретинізм. Мікседема. Визначення, етіологія, морфологічна характеристика.
361. Рак щитоподібної залози. Класифікація, патоморфологічна характеристика.
363. Гіпопаратиреоз. Визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
372. Ендометріоз. Визначення, причини, морфологічна характеристика.
374. Пухлини міометрію. Класифікація, морфологічна характеристика.?
375. Пухлини яєчників. Класифікація, морфологічна характеристика. Особливості раку яєчників.
376. Мастит. Визначення, класифікація, морфологічна характеристика, ускладнення, наслідки.
382. Запальні захворювання яєчок. Класифікація, морфологічна характеристика.
387. Емболія навколоплідними водами. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
389. Хоріокарцинома. Етіологія. Морф.Х-тика,особливості будови пухлини; метастазування, прогноз.
393. Гаметопатії, бластопатії, ембріопатії: етіологія, патогенез, морф характеристика.
394. Фетопатії. Патоморф. Х-тика, наслідки інфек. Та неінфек. Діабетичної і алкогольної фетопатії.
395. Вроджені вади розвитку: причини.
396. Недоношеність і переношеність. Затримка внут.Утробного розвитку. Клініко-морф х-стика. Прогноз.
411. Ушкодження від температурних впливів. Опіки. Тепловий удар.
413. Ятрогенна лікарська патологія.
414. Інфекційний процес, інфекція і інфекційна хвороба.
416. Особливості інфекційних захворювань у дитячому віці.
424 Вірусний, кампілоподібний, стафілококовий та коліентерити.
446. Ускладнення і причини смерті хворих на первинний, гематогенний і вторинний туберкульоз.
174. Морфологічні особливості пухлин та пухлиноподібних уражень грудної залози.
Пухлини молочної залози відрізняються від інших пухлин значною різноманітністю і досить часто виникають на фоні дис гормональної доброякісної дисплазії . До доброякісних пухлин відносять фіброаденому , яка має вигляд інкапсульованого русла щільної консистенції . Характерна проліферація альвеол і внутрішньочасточкових проток . Сполучна тканина в пухлині в одних випадках обростає внутрішньочасточкові протоки, а в інших – вростає в них . Значно рідше зустрічається листоподібна ( філоїдна ) пухлина .
Різновидами раку молочної залози є пухлини : неінфільтрую чий часточковий і внутрішньопротоковий рак , а також хвороба Педжета .
Неінфільтруючий часточковий рак ( часточковий « рак на місці » ) здебільшого виникає мультицентрично , має солідну і залозисту форму . Розвивається пухлина в не пошкодженій часточці або на фоні дисгормональної доброякісної дисплазії ; можливий перехід в інвазивну форму раку , Неінфільтруючий внутрішньопротоковий рак ( протоковий , « рак на місці » ) буває сосочковим , вугреподібним і криброзним . Сосочковий рак росте , заповнюючи просвіт розширених проток , і не виходить за межі протоки . Вугреподібний рак виникає мультицентрично , але звичайно обмежується одним сегментом залози . Внутрішньопротокові розростання анаплазова ного епітелію підлягають некрозу . Ці некротичні , іноді обвапновані маси пухлини видавлюються з поверхні і розтину з протоків у вигляді білувато - жовтих пробок , тому рак і дістав назву вугреподібного . Внутрішньопротоковий рак переходить у інвазивну форму . Криброзний рак при гістологічному дослі дженні має вигляд решітки внаслідок утворення просвітів на місці загиблих пухлинних клітин .
Хворобі Педжета молочної залози властиві три ознаки : екзематозне ураження соска і ареоли ; наява крупних світлих клітин в епідермісі соска і ареоли ; ракове ураження протоки молочної залози . У потовщеному і незначно розпушеному епідермісі знаходяться своєрідні світлі клітини пухлини , які називають клітинами Педжета . В них відсутні міжклітинні містки , розташовані вони в середніх відділах росткового шару епідерміса , іноді можуть досягати і рогового шару . Клітини Педжета ніколи не укоріняються в дерму . Цей різновид пухлини розвивається з епітелію як великих , так і дрібних проток і має будову скіра , вуг реподібного або криброзного раку .
175. Морфологічні особливості епітеліальних органоспецифічних пухлин та пухлиноподібних уражень матки. Трофобластична хвороба.
До епітеліальних пухлия матки відносять деструюючий ( зло якісний ) пузирний занос і хоріонепітеліому ( хоріонкарциному ) .
Деструюючий ( злоякісний ) пузирний закос характеризується вростанням ворсин хоріона у вени матки і малого таза . В матці та інших органах ( піхва , легені ) з'являються вторинні осередки росту пухлин ( метастази ) . Ворсини хоріона незначних розмірів , у проліферуючому трофобласті переважають синцитіальні кліти ни . Деструюючий пузирний занос у половині випадків трансфор мується в хоріонепітеліому . Хоріонепітеліома ( хоріонкарцинома ) — злоякісна пухлина трофобласту , що виникає з рештків посліду після аборту , трубної вагітності , пологів і особливо часто при деструюючому пузирному заносі . Пухлина має вигляд пістрявого губчатого вузла в міометрії
Хоріонепітеліома . Вона складається з еле ментів дито- та синцитіотрофобласта — світлих епітеліальних клітин Лангханса , серед яких багато гігантських і полі морфних темних клітин синцитію , які активно діляться . В пухлині відсутня строма , судини мають вигляд порожнин , які вислані кліти нами пухлини , у зв'язку з чим виникають досить часті крововили ви . Пухлинні клітини проникають у кров , дають гематогенні мета стази , перш за все в легені . Хоріонепітеліома — гормонально активна пухлина : виникнення і розвиток її супроводжується виділенням гормону гонадотропіну , який знаходять в сечі хворої . В досить рідких випадках хоріонепітеліома буває тератогенного походження , що пояснюється розвитком пухлини у жінок в ясчнику , а у чоловіків в яєчку , середостінні , стінці сечового міхура . У таких випадках хоріонепітеліоми називають ектопічними .
176. Морфологічні особливості пухлин ендокринних органів: гіпофіза, епіфіза, щитоподібної залози, паращитоподібних залоз, надниркових залоз, підшлункової залози, тимуса.
щитовидна залоза
Пухлини щитовидної залози різноманітні , так як кожна з в клітин ( A , B і C ) може бути джерелом розвитку доброякісних ( аденоми ) і злоякісних ( рак ) пухлин . В залежності від походження і гістологічної будови розрізня ють декілька видів аденом .
Фолікулярна аденома розвивається з А і В - клітия ; за своєю будовою наближається до щитовидної залози , складається з дріб вих ( мікрофолікулярна ) та крупнішах ( макрофолікулярна ) фолікулія . Солідна аденома походить з C - клітин , які виробляють кальцитонін . Клітини пухлини великі з світлою оксифільною дито плазмою , розростаються серед фолікулів , які заповнені колоїдом . В тих випадках , коли в пухлині з'являються кістозні утворення є гілчастими сосочкоподібними структурами , говорять про папілярну аденому щитовидної залози . Наявність папілярних утворень — несприятлива ознака за відношенням до малігнізації . Рак щитовидної залози розвивається здебільше з аденоми 30 лози . В залежності від гістологічної будови , виділяють такі його види : фолікулярний рак походить з фолікулярної аденоми , складаеться з атипічних фолікулярних клітин , які вростають в капсулу і стінки судин ; досить часті гематогенні метастази в кістки Одним із варіантів цієї пухлини с проліферуюча струма Лангханса , в якій відсутній виражений клітинний атипізм , але з'являється схильність до інфільтруючого росту та метастазування .
Фолікулярний рак з А - клітин має порівняно сприятливий перебіг і прогноз , метастази з'являються в більш пізні періоди хвороби . Рак з В - клітин перебігає повільно , але прогноз менш сприятливий , тому що з'являються метастази в легені та кістки . Папілярний рак за частотою займає перше місце серед всіх злоякісних пухлин щитовидної залози . Пухлина складається із порожнин різного розміру , вистелених атипічними епітеліальними клітинами і заповнених сосочками , які виростають із стінки кісти ; в окремих місцях сосочки вростають в стінку порожин і капсулу пухлини . Однією із форм папілярного раку , який розвивається з А - клітин , є склерозуюча мікрокарцинома , або мікрокарцинома в рубці ; такий вид пухли знаходять випадково при мікроскопічному дослідженні , Солідний ( медулярний ) рак і амілоїдомом строми гістологіч по зв'язаний з C - клітинами , що доводиться наявністю опухлині кальцитоніну і схожістю ультраструктурні клітини пухлини ас - клітинами . В стромі пухлини виявляеться амілоїд , який утворються клітинама пухлини ( APCD - амілоїд ) . недиференційований рак щитовидної залози розвиваться переважно у літніх людей , частіше в жінок . Побудована пухлина з різних за розміром і формою клітин , розташованих безладно або у вигляді гнізд ; родних пухлинах клітини дуже дрібні ( дрібноклітинний рак ) , в інших - гігантські ( гігантськоклітинний рак ) .
Паращитовидні залози
Доброякісна пухлина — аденома паращитовидних залоз — розвивається з головних клітин . Атипічні клітини з гіперхром ними ядрами утворюють ацинуси , трабекули , а іноді кісти з сосочколодібними розростаннями . Пухлина гормонально - активна , су проводжується гіперпаратиреозом , який лежить в основі фіброзної остеодистрофії. Рак паращитовидних залоз зустрічається рідко і не має будь яких специфічних морфологічних особливостей .
Надниркові залози
Гормонально - активні пухлини надниркових залоз розвивають ся з клітин коркового або мозкового прошарку , вони можуть бути доброякісними і злоякісними . До доброякісних пухлин коркової речовини наднир кових залоз відносять адренокортикальні аденоми , які мають різноманітну будову .
Світлоклітинна адренокортикальна аденома , самітня або множинна , побудована з крупних клітин з світлою цитоплазмою , в якій містяться ліпіди , Клінічно пухлина проявляється гіперальдостеронізмом ( синдром Кона ) , тому цю аденому називають також альдостеромою . Темноклітинна адренокортикальна аденома складається здрібних темних клітин , в цитоплазмі яких багато ліпофусцину . Проявляється андрогенною активністю ( андростерома ) . При цьому з'являються ознаки вірилізму ( очоловічення від лат . vir — чоловік ) , рідше — синдром Кушинга . Змішана адренокортикальна адено ми побудована з світлих і темних клітин , проявляється гіперкор . тицизмом ( синдром Кушинга ) , тому і називають кортикостерон мою . Гломерульозоклітинна аденома побудована з пінистих клітин , в яких відсутні ліпіди , и структура схожа з клубочковою зоною над ниркових залоз . Пухлина виділяє велику кількість мінералокорти колір . Злоякісна пухлина коркової речовини надниркових залоз — адренокортикальний рак ; має поліморфну будову ; характерний інвазивний ріст , переважають гематогенні метастази . доброякісна пухлина мозково тречовини надниркових залоз попасться феохромоцитомою ( від грец . phaios темний , chroma колір ) . Пухлина гормонально стандартна , але більше однобічна , на розтині сіро червоного або бурого кольору . Гістологічно складається з поліморфних клітин із світлою цитоплазмою ( клітини хромафінної тканини ) , які виділяють ве аку кількість катехоламінів , що й обумовлює підвищення арте ріального тиску і ряд інших розладів . Злоякісна феохромоцитома ( злоякісна феохромобластома ) відрізняється від доброякісної пухлини клітиннам ативізмом ; зустрічається рідко .
Тимус
Пухлини тимуса — тимохи — розвиваються з кортикальних і медулярних епітеліальних клітин , бувають доброякісними і злоякісними . Пухлини ростуть у вигляді одного або декількох інкап сульованих вузлів , проростають органи переднього середостіння . Клінічний перебіг безсимптомний або з ознаками здавлювання прилеглих органів , а також аутоімунних захворювань ( міастенія , системний червоний вовчак , ревматоїдний артрит та ін . ) або імунодефіцитних синдромів . В залежності від ступеня інфільтрації тканини пухлини Т - лімфоцитами виділяють тимоми з мінімальною , помірною і значною кількістю лімфоцитів . В залежності від походження і гістологічної будови пухлини виділяють чотири види тимом . Кортикально - клітинна тимома походить з кортикального епі телію і клітин тілець вилочкової залози ; побудована з великих полігональних клітин з круглими світлими ядрами ; пухлина до сить часто злоякісна ( мал . 114 ) . Медулярно - клітинна та мома — доброякісна пухлина , яка ви викає з епітелію мозкової речовини , утворена довгастими кліти нами з овальним ядром , які утворюють гнізда і тяжі ( веретено клітинка мимома ) . Змішаноклітинна тамома характеризусться сполученням морфологічних ознак двох вищенаведених пухлин . Гранулематозна тімома серед пухлинних клітин має атопічні багатоядерні епітеліальні клітини , схожі з клітинами Березовського — Штернберга при лімфогранулематозі . При злоякісних тимомах , побудованих з атипічних клітини , подібних до плоского або залозистого епітелію , говорять відповідно про плоскоклітинний рак або аденокарциному тимусу .
Гіпофіз
В залежності від походження та морфологічної будо . ви пухлин розрізняють доброякісні пухлини - хромофобну , еозино фільну і базофільну аденома . Всі вони можуть бути гормонально активними , що призводить до розвитку характерного синдрому . До гормонально - активних аденом відносять — соматотропну ( еозинофільну ) ; пролактиному ( хроморобна або еозинофільна аденома ) ; аденому з клітин , які виробляють Актг ( хромофобна або блокрільна аденома ) ; аденому клітин , які продукують тіреотропний гормон ( хромофобна або бозофільна аденома ) ; аденому із клітин , секретуючих фолікулостимулюючий гормон ( хромороб . на аденома ) , яка дуже рідко зустрічається .
Епіфіз
Органоспецифічна пухлина епіфізу — пінеалома — побудова на а залозистого епітелію і нейроглії . Пухлина спричиняє обмінні й гормональні порушення в організмі ; зустрічається рідко