ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 1008
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
11.Патологія клітинного ядра (зміни нуклеолеми, нуклеоплазми, стан хроматину,
13. Дистрофія: визначення, причини. Морфогенетичні механізми дистрофій.
24. Фібриноїдне набухання: визначення, механізми, патоморфологія, наслідки.
25. Гіаліноз: визначення, патоморфологічна характеристика, класифікація, наслідки.
27. Класифікація амілоїдозу. Основні клініко-морфологічні форми амілоїдозу.
28. Морфологічні прояви основних видів амілоїдозу.
30. Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози): визначення, механізми та прояви
32. Змішані дистрофії: визначення, механізми, класифікація.
33. Порушення обміну пігментів: класифікація, характеристика пігментів, значення для клініки.
36. Гемохроматоз: визначення, класифікація, патоморфологія, прояви, наслідки.
48. Порушення обміну міді. Гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова).
51. Патогенез некротичного процесу. Характеристика стадій некрозу.
57. Апоптоз: визначення, механізми, морфологія, значення для організму.
67. Артеріальне повнокрів’я (гіперемія): визначення, види, значення.
71. Серцево-судинна недостатність: визначення, види, механізми розвитку.
76. Морфологічні прояви набряку легень та набряку головного мозку.
77. Морфологія стадій набряку легень при гострій серцевій недостатності.
78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.
82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
88. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
92. Тромбоемболічний синдром: визначення, характеристика.
95. Клініко-патологоанатомічні особливості і наслідки постішемічно-реперфузійних пошкоджень органів.
110. Геморагічне, гнильне запалення: визначення, особливості ексудату.
111. Наслідки ексудативного запалення та роль у патогенезі захворювань.
113. Етіопатогенетичні фактори, що ведуть до розвитку проліферативного запалення.
115. Класифікація проліферативного запалення.
116. Інтерстиційне запалення: визначення, причини, морфологічні прояви, наслідки.
120.Морфологія запалення при туберкульозі. Клініко- морлогічні особливості туберкульозного запалення
156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.
157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.
159. Найважливіші клініко-патологічні прояви пухлинного росту. Поняття про рецидив пухлини.
161. Метастазування: види, закономірності, механізми. Метастатичний каскад.
163. Номенклатура і принципи класифікації пухлин. Діагностика пухлин.
164. Морфологічні особливості доброякісних і злоякісних пухлин.
165. Епітеліальні пухлини: визначення, класифікація.
166. Морфологічні особливості carcinoma in situ.
167. Рак: визначення, класифікація, морфологічні особливості основних форм.
170. Морфологічні особливості основних форм аденогенного і недиференційованого раку.
171. Морфологічні особливості пухлин печінки.
172. Морфологічні особливості пухлин нирок.
173. Морфологічні особливості пухлин шкіри
174. Морфологічні особливості пухлин та пухлиноподібних уражень грудної залози.
178. Морфологічні особливості пухлин статевих залоз: яєчників, яєчок.
179. Мезенхімальні пухлини: визначення, гістогенез.
180. Пухлини м’яких тканин: класифікація.
181.Класифікація мезенхімальних пухлин.
189. Пухлини із меланінутворюючої тканини. Невус. Визначення. Класифікація.
190.Диспластичний (атиповий) невус, морфологічна характеристика, значення.
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
194.Пухлини вегетативної нервової системи. Класифікація, морфологічні особливості.
195.Особливості пухлин дитячого віку. Класифікація пухлин дитячого віку.
196. Гамартома та гамартобластома: визначення, морфологічна характеристика.
197. Тератома і тератобластома: визначення, морфологічна характеристика.
200. Особливості метастазування та прогноз пухлин дитячого віку.
202. Класифікації хвороб. Поняття про Міжнародну класифікацію хвороб.
203. Діагноз: визначення і загальна характеристика. Діагноз у педіатрії.
205. Принципи побудови діагнозу.
208. Ускладнення основного захворювання: визначення, загальна характеристика.
209. Супутні захворювання: визначення, загальна характеристика.
210. Поняття про патрморфоз хвороб. Види патоморфозу.
212. Етіологія, патогенез, патоморфологія постгеморагічних анемій.
213. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія анемій внаслідок порушення кровотворення.
214. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія гемолітичних анемій.
216. Тромбоцитопатії: визначення, класифікації, характеристика.
226.Лімфоми. Етіологія, патогенез, класифікація. Особливості лімфом у дитячому віці.
227. Лімфома Ходжкіна. Морфологічні варіанти класичної лімфоми Ходжкіна.
228.Неходжкінські лімфоми. Класифікація, морфологічні прояви, прогноз
229. Основні принципи морфологічної діагностики пухлин системи крові.
230.Захворювання серцево-судинної системи у дитячому віці: клініко-морфологічна характеристика.
233.Клініко-морфологічні форми атеросклерозу, їх морфологічна характеристика, причини смерті.
235. Патоморфологічні зміни в судинах, серці та внутрішніх органах при гіпертонічній хворобі.
239. Інфаркт міокарда. Визначення. Класифікація інфаркту міокарда.
242. Патоморфологія гострого, рецидивуючого та повторного інфаркту міокарда.
243. Морфологічна характеристика екстракардіальних змін при інфаркті міокарда.
251. Клініко-морфологічні форми ревматизму. Патологічна анатомія, ускладнення і причини смерті.
259.Ревматоїдний артрит – етіологія, патогенез, патоморфологія змін в суглобах, ускладнення.
261.Хвороба Бехтєрєва – етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
277. Вірусні пневмонії. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення, причини смерті.
280 Бронхоектази – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
287. Хвороби нервової системи у дитячому віці: морфологічна характеристика.
288. Хвороба Альцгеймера. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
289. Розсіяний склероз. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
297. Міотонія. Визначення, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
298. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
304. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначення, морфогенез.
308. Патоморфологія хронічного апендициту. Ускладнення хронічного апендициту.
309. Ентерит. Коліт. Визначення. Класифікація. Морфологічні критерії хронічного коліту.
313. Неспецифічний виразковий коліт. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
314. Хвороба Крона. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
315. Дивертикули. Визначення. Класифікація. Патологічна анатомія, ускладнення.
318. Хвороби печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.
319. Стеатоз печінки. (жировий гепатоз)
320. Масивний некроз печінки (токсична дистрофія печінки).
323. Хронічні вірусні гепатитии
345. Гідронефроз. Визначення. Морфогенез, морфологічна характеристика, наслідки
346. Кістозні хвороби нирок: класифікація, морфологічна характеристика.
347. Амілоїдознирок.Визначення,причини,морфологічнахарактеристика, наслідки.
351. Акромегалія. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
352. Хвороба Іценко-Кушинга. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
353. Нецукровий діабет. Визначення, причини розвитку, класифікація, клініко- морфологічні прояви.
354. Хвороба Аддісона. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічні прояви, причини смерті.
355. Синдром Уотерхауза-Фридеріксена. Визначення, етіологія, клініко- морфологічні прояви.
357. Тиреоїдит Хашимото. Визначення, етіологія, патоморфологія, наслідки.
358. Зоб (струма, воло). Визначення. Класифікація. Причини, механізми розвитку, морфологічні прояви.
360. Гіпотиреоїдизм. Кретинізм. Мікседема. Визначення, етіологія, морфологічна характеристика.
361. Рак щитоподібної залози. Класифікація, патоморфологічна характеристика.
363. Гіпопаратиреоз. Визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
372. Ендометріоз. Визначення, причини, морфологічна характеристика.
374. Пухлини міометрію. Класифікація, морфологічна характеристика.?
375. Пухлини яєчників. Класифікація, морфологічна характеристика. Особливості раку яєчників.
376. Мастит. Визначення, класифікація, морфологічна характеристика, ускладнення, наслідки.
382. Запальні захворювання яєчок. Класифікація, морфологічна характеристика.
387. Емболія навколоплідними водами. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
389. Хоріокарцинома. Етіологія. Морф.Х-тика,особливості будови пухлини; метастазування, прогноз.
393. Гаметопатії, бластопатії, ембріопатії: етіологія, патогенез, морф характеристика.
394. Фетопатії. Патоморф. Х-тика, наслідки інфек. Та неінфек. Діабетичної і алкогольної фетопатії.
395. Вроджені вади розвитку: причини.
396. Недоношеність і переношеність. Затримка внут.Утробного розвитку. Клініко-морф х-стика. Прогноз.
411. Ушкодження від температурних впливів. Опіки. Тепловий удар.
413. Ятрогенна лікарська патологія.
414. Інфекційний процес, інфекція і інфекційна хвороба.
416. Особливості інфекційних захворювань у дитячому віці.
424 Вірусний, кампілоподібний, стафілококовий та коліентерити.
446. Ускладнення і причини смерті хворих на первинний, гематогенний і вторинний туберкульоз.
циліндри. Нирки збільшені, щільні, поверхня їх блідо-сіра або жовто-сіра. На розрізі кірковий шар широкий, матовий, мозкова речовина сіро-рожеве, «сального» виду, нерідко ціанотичне(велика сальна нирка).
Нефротична стадія-кількість амілоїду в нирках збільшується. Більше в капілярних петлях, більшості клубочків, в артеріолах і артеріях, склероз кіркового шару відсутній. У пірамідах і інтермедіарной зоні, навпаки, склероз і амілоїдоз мають дифузний характер. Канальці розширені, забиті циліндрами. В епітелії канальців в стромі багато ліпідів. Нирки мають вигляд, амілоїдно-ліпоїдного нефрозу. Великі, щільні, воскоподібні- велика біла амілоїдна нирка.
Уремічна стадія. у зв'язку з наростаючим амілоїдозом і склерозом спостерігаються загибель більшості нефронів, їх атрофія, заміщення сполучною тканиною. Нирки звичайних розмірів або дещо зменшені. Вони дуже щільні, з безліччю рубцевих западінь на поверхні (амілоїдно-зморщені нирки). У цій стадії нерідко розвивається гіпертрофія серця, особливо лівого шлуночка, що пов'язано з розвитком нефрогенной артеріальної гіпертензії.
Наслідки.
Смерть хворих при амілоїдозі нирок настає зазвичай внаслідок хронічної ниркової недостатності
і уремії у фінальній стадії захворювання. Однак в ряді випадків причиною її стає гостра ниркова недостатність або приєдналася інфекція.
348. Нефросклероз.Визначення. Причинипервинногоі вторинного зморщення нирок. Морфогенез нефросклерозу. Патологічна анатомія уремії.
Нефросклероз - ущільнення і деформація (зморщування) нирок внаслідок розростання сполучної тканини.
Причини 1і 2-го нефросклерозу
Первинне зморщування нирок (первинно-зморщені нирки)-гіпертонічна хвороба і симптоматична гіпертонія-артеріолосклеротичний нефросклероз або
Вторинне зморщування нирок-запальні і дистрофічні зміни клубочків, канальців і строми. Часто як результат хронічного
гломерулонефриту, рідше - пієлонефриту, амілоїдного нефроза, сечокам'яної хвороби, туберкульозу нирок, діабетичного гломерулосклероз, інфарктів нирок і ін.
Морфогенез.
Перша фаза - «нозологічна» і друга- «синдромна». Склероз нирок обумовлений особливостями пато- і морфогенезу захворювання, при якому нефросклероз розвивається. У другій фазі патоморфологічні та клініко-морфологічні особливості нозології згладжуються, а іноді втрачаються, провідним стає синдром хронічної ниркової недостатності. Нефросклероз в першій фазі, яка охоплює період до формування блоку ниркового кровотоку на одному із структурних рівнів нирки (артеріолярное, гломерулярном, интерстициальном), є компонентом морфологічних проявів основного захворювання. Нозологічна специфічність його визначається переважним залученням в склеротичний процес одного із структурних елементів нирки (артеріоли, клубочки, интерстиций), а також якісними особливостями склеротичних змін нирки (схема XXII).
У другій фазі нефросклероз пов'язаний з формуванням блоку ниркового кровотоку на рівні тієї чи іншої структури (артеріолярное, гломерулярний, капілярно-паренхіматозний блок), який включає гипоксический фактор, що визначає подальше прогресування нефросклерозу. Склерозу піддаються в рівній мірі всі структурні елементи нирки, в зв'язку з чим морфологічні ознаки нозології згладжуються.
Патологічна анатомія уремії
При розтині трупа померлого від уремії відчувається запах сечі. Шкіра сіро-землистої забарвлення в результаті накопичення урохрома. Іноді, особливо на обличчі, вона буває як би припудрена білуватим порошком (хлориди, кристали сечовини і сечової кислоти). Іноді виявляються крововиливи і висип як вираз геморагічного діатезу. Часто виявляється уремічний ларингіт, трахеїт, пневмонія, які мають частіше фібринозно-некротичний або фібринозно-геморагічний характер. Також можна зустріти фарингіт, гастрит, ентероколіт катарального, фібринозного або фібринозно-геморагічного характеру. У печінці виникає жирова дистрофія. Селезінка збільшена, нагадує септичну.
Дуже часто виявляються серозний, серозно-фібринозний або фібринозний перикардит, уремічний міокардит, рідше - ендокардит. Можливий розвиток уремічного плевриту і перитоніту.
Головний мозок при уремії блідий і набряклий, іноді з'являються осередки розм'якшення і крововиливи.
349. Хронічна ниркова недостатність. Визначення. Причини. Патологічна анатомія ниркових і позаниркових змін.
Хронічна ниркова недостатність - синдром, морфологічною основою якого є нефросклероз (уремія).
Причини.
Виникнення уремії пояснюється затримкою в організмі азотистих шлаків (сечовина, сечова кислота, креатинін, индикан), ацидозом і глибокими порушеннями електролітного балансу. Ці зрушення в білковому і електролітному обміні, а також в кислотно основному стані ведуть до аутоінтоксикації і глибоким порушенням клітинного метаболізму.
Патологічна анатомія.
Це перш за все патологічна анатомія екстраренальних екскреторних систем (шкіра, органи дихання і травлення, серозні оболонки). При розтині трупа померлого від уремії відчувається запах сечі.
Шкіра сіро-землистої забарвлення в результаті накопичення урохрома. Іноді, особливо на обличчі, вона буває як би припудрена білуватим порошком (хлориди, кристали сечовини і сечової кислоти), що пов'язано з гіперсекрецією потових залоз. Нерідко на шкірі спостерігаються висип і крововиливу як вираз геморагічного діатезу. Відзначаються уремічний ларингіт, трахеїт, пневмонія, які мають частіше фібрінозно- некротичний або фібринозно-геморагічний характер. Особливо характерний уремічний набряк легенів. Часто зустрічаються фарингіт, гастрит, ентероколіт катарального,
фібринозного або фібринозно-геморагічного характеру. У печінці виникає жирова дистрофія.
Дуже часто виявляється серозний, серозно-фібринозний або
фібринозний перикардит, уремічний міокардит, рідше - бородавчастий
ендокардит. Можливий розвиток уремічного плевриту і перітоніта.Головний мозок при уремії блідий і набряклий, іноді з'являються осередки розм'якшення і крововиливів.Селезенка збільшена, нагадує септичну.
Атрофія і склероз нирок досягають крайнього ступеня (обидві нирки мають масу 15- 20 г і виявляються лише при ретельному дослідженні.
Уремія розвивається і при гострій нирковій недостатності. Спостерігається також при еклампсії і хлорогідропеніі .Переважно метаболічні ушкодження (некрози міокарда), продуктивне запалення (спайковий перикардит, облітерація порожнини серцевої сорочки), зміни кісток (остеопороз, остеосклероз, амілоїдоз) і ендокринної системи (адаптивна гіперплазія прищитоподібних залоз).
350. Ракнирки.Факториризику,гістогенез,морфологічнахарактеристика, метастазування, ускладнення і причини смерті
Епітеліальні пухлин нирок:
-аденома (темноклітинна, світлоклітинний, ацидофильна)
-нирково-клітинний (гіпернефроїдний) рак (світлоклітинний, зернисто- клітинний, залозистий, саркомоподібний, змішанноклітинний),
-нефробластома, або пухлина Вільмса .
(Гістогенез)
Мезенхімальні пухлини нирок зустрічаються рідко: це доброякісні та злоякісні пухлини з сполучної і м'язової тканин, з кровоносних і лімфатичних судин.
Велику групу становлять пухлини ниркових мисок, хоча вони і зустрічаються у багато разів рідше, ніж пухлини нирок. З доброякісних пухлин мисок часто зустрічається перехідно-клітинної папіломи, яка може бути солитарной і множинною. Вона часто покривається виразками, що служить причиною гематурії, але не проростає в стінку миски.
Рак миски зустрічається частіше папіломи. За гістологічною структурою він може бути перехідноклітинний, плоскоклітинний і залозистим (аденокарцинома). частіше за інших зустрічається перехідно-клітинний рак. Він має сосочкової будови, часто піддається некрозу і із'язвляется, в зв'язку з чим розвивається запалення. Пухлина проростає стінку миски, поширюється в навколишнє клітковину, в сечовід і сечовий
міхур (імплантації метастазування), що є особливістю раку балії. Метастази знаходять в околоаортальние лімфатичних вузлах, печінці, протилежної нирці, легенях, головному мозку.
Розвиток плоскоклітинного раку балії частіше відбувається з вогнищ лейкоплакії, а аденокарциноми - з вогнищ метаплазії перехідного епітелію в залозистий.
Фактори ризику.
Чоловіки хворіють на рак нирки частіше, ніж жінки, можливо, через більшу схильність до факторів ризику захворювання:
• Куріння – ризик виникнення пухлини у курців збільшується з 30 до 60% у порівнянні з тими, хто не палить.
• Ожиріння збільшує ризик виникнення раку нирки на 20%.
• Артеріальна гіпертензія та як сприятливий фактор- прийом гіпотензивних препаратів.
• Лікарські препарати – діуретичні (сечогінні) препарати (збільшують на 30%). Та препарати до складу яких входить амфетамін та анальгетики з фенацетином.
• Професія. Нирково-клітинний раку не є професійним захворюванням. Проте є підвищений ризик виникнення даної патології у осіб, що працюють на підприємствах, що виробляють тканини, гуму, папір, і мають контакт із промисловими барвниками, отрутохімікатами та солями важких металів.