ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 1022
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
11.Патологія клітинного ядра (зміни нуклеолеми, нуклеоплазми, стан хроматину,
13. Дистрофія: визначення, причини. Морфогенетичні механізми дистрофій.
24. Фібриноїдне набухання: визначення, механізми, патоморфологія, наслідки.
25. Гіаліноз: визначення, патоморфологічна характеристика, класифікація, наслідки.
27. Класифікація амілоїдозу. Основні клініко-морфологічні форми амілоїдозу.
28. Морфологічні прояви основних видів амілоїдозу.
30. Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози): визначення, механізми та прояви
32. Змішані дистрофії: визначення, механізми, класифікація.
33. Порушення обміну пігментів: класифікація, характеристика пігментів, значення для клініки.
36. Гемохроматоз: визначення, класифікація, патоморфологія, прояви, наслідки.
48. Порушення обміну міді. Гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова).
51. Патогенез некротичного процесу. Характеристика стадій некрозу.
57. Апоптоз: визначення, механізми, морфологія, значення для організму.
67. Артеріальне повнокрів’я (гіперемія): визначення, види, значення.
71. Серцево-судинна недостатність: визначення, види, механізми розвитку.
76. Морфологічні прояви набряку легень та набряку головного мозку.
77. Морфологія стадій набряку легень при гострій серцевій недостатності.
78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.
82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
88. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
92. Тромбоемболічний синдром: визначення, характеристика.
95. Клініко-патологоанатомічні особливості і наслідки постішемічно-реперфузійних пошкоджень органів.
110. Геморагічне, гнильне запалення: визначення, особливості ексудату.
111. Наслідки ексудативного запалення та роль у патогенезі захворювань.
113. Етіопатогенетичні фактори, що ведуть до розвитку проліферативного запалення.
115. Класифікація проліферативного запалення.
116. Інтерстиційне запалення: визначення, причини, морфологічні прояви, наслідки.
120.Морфологія запалення при туберкульозі. Клініко- морлогічні особливості туберкульозного запалення
156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.
157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.
159. Найважливіші клініко-патологічні прояви пухлинного росту. Поняття про рецидив пухлини.
161. Метастазування: види, закономірності, механізми. Метастатичний каскад.
163. Номенклатура і принципи класифікації пухлин. Діагностика пухлин.
164. Морфологічні особливості доброякісних і злоякісних пухлин.
165. Епітеліальні пухлини: визначення, класифікація.
166. Морфологічні особливості carcinoma in situ.
167. Рак: визначення, класифікація, морфологічні особливості основних форм.
170. Морфологічні особливості основних форм аденогенного і недиференційованого раку.
171. Морфологічні особливості пухлин печінки.
172. Морфологічні особливості пухлин нирок.
173. Морфологічні особливості пухлин шкіри
174. Морфологічні особливості пухлин та пухлиноподібних уражень грудної залози.
178. Морфологічні особливості пухлин статевих залоз: яєчників, яєчок.
179. Мезенхімальні пухлини: визначення, гістогенез.
180. Пухлини м’яких тканин: класифікація.
181.Класифікація мезенхімальних пухлин.
189. Пухлини із меланінутворюючої тканини. Невус. Визначення. Класифікація.
190.Диспластичний (атиповий) невус, морфологічна характеристика, значення.
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
194.Пухлини вегетативної нервової системи. Класифікація, морфологічні особливості.
195.Особливості пухлин дитячого віку. Класифікація пухлин дитячого віку.
196. Гамартома та гамартобластома: визначення, морфологічна характеристика.
197. Тератома і тератобластома: визначення, морфологічна характеристика.
200. Особливості метастазування та прогноз пухлин дитячого віку.
202. Класифікації хвороб. Поняття про Міжнародну класифікацію хвороб.
203. Діагноз: визначення і загальна характеристика. Діагноз у педіатрії.
205. Принципи побудови діагнозу.
208. Ускладнення основного захворювання: визначення, загальна характеристика.
209. Супутні захворювання: визначення, загальна характеристика.
210. Поняття про патрморфоз хвороб. Види патоморфозу.
212. Етіологія, патогенез, патоморфологія постгеморагічних анемій.
213. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія анемій внаслідок порушення кровотворення.
214. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія гемолітичних анемій.
216. Тромбоцитопатії: визначення, класифікації, характеристика.
226.Лімфоми. Етіологія, патогенез, класифікація. Особливості лімфом у дитячому віці.
227. Лімфома Ходжкіна. Морфологічні варіанти класичної лімфоми Ходжкіна.
228.Неходжкінські лімфоми. Класифікація, морфологічні прояви, прогноз
229. Основні принципи морфологічної діагностики пухлин системи крові.
230.Захворювання серцево-судинної системи у дитячому віці: клініко-морфологічна характеристика.
233.Клініко-морфологічні форми атеросклерозу, їх морфологічна характеристика, причини смерті.
235. Патоморфологічні зміни в судинах, серці та внутрішніх органах при гіпертонічній хворобі.
239. Інфаркт міокарда. Визначення. Класифікація інфаркту міокарда.
242. Патоморфологія гострого, рецидивуючого та повторного інфаркту міокарда.
243. Морфологічна характеристика екстракардіальних змін при інфаркті міокарда.
251. Клініко-морфологічні форми ревматизму. Патологічна анатомія, ускладнення і причини смерті.
259.Ревматоїдний артрит – етіологія, патогенез, патоморфологія змін в суглобах, ускладнення.
261.Хвороба Бехтєрєва – етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
277. Вірусні пневмонії. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення, причини смерті.
280 Бронхоектази – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
287. Хвороби нервової системи у дитячому віці: морфологічна характеристика.
288. Хвороба Альцгеймера. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
289. Розсіяний склероз. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
297. Міотонія. Визначення, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
298. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
304. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначення, морфогенез.
308. Патоморфологія хронічного апендициту. Ускладнення хронічного апендициту.
309. Ентерит. Коліт. Визначення. Класифікація. Морфологічні критерії хронічного коліту.
313. Неспецифічний виразковий коліт. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
314. Хвороба Крона. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
315. Дивертикули. Визначення. Класифікація. Патологічна анатомія, ускладнення.
318. Хвороби печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.
319. Стеатоз печінки. (жировий гепатоз)
320. Масивний некроз печінки (токсична дистрофія печінки).
323. Хронічні вірусні гепатитии
345. Гідронефроз. Визначення. Морфогенез, морфологічна характеристика, наслідки
346. Кістозні хвороби нирок: класифікація, морфологічна характеристика.
347. Амілоїдознирок.Визначення,причини,морфологічнахарактеристика, наслідки.
351. Акромегалія. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
352. Хвороба Іценко-Кушинга. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
353. Нецукровий діабет. Визначення, причини розвитку, класифікація, клініко- морфологічні прояви.
354. Хвороба Аддісона. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічні прояви, причини смерті.
355. Синдром Уотерхауза-Фридеріксена. Визначення, етіологія, клініко- морфологічні прояви.
357. Тиреоїдит Хашимото. Визначення, етіологія, патоморфологія, наслідки.
358. Зоб (струма, воло). Визначення. Класифікація. Причини, механізми розвитку, морфологічні прояви.
360. Гіпотиреоїдизм. Кретинізм. Мікседема. Визначення, етіологія, морфологічна характеристика.
361. Рак щитоподібної залози. Класифікація, патоморфологічна характеристика.
363. Гіпопаратиреоз. Визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
372. Ендометріоз. Визначення, причини, морфологічна характеристика.
374. Пухлини міометрію. Класифікація, морфологічна характеристика.?
375. Пухлини яєчників. Класифікація, морфологічна характеристика. Особливості раку яєчників.
376. Мастит. Визначення, класифікація, морфологічна характеристика, ускладнення, наслідки.
382. Запальні захворювання яєчок. Класифікація, морфологічна характеристика.
387. Емболія навколоплідними водами. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
389. Хоріокарцинома. Етіологія. Морф.Х-тика,особливості будови пухлини; метастазування, прогноз.
393. Гаметопатії, бластопатії, ембріопатії: етіологія, патогенез, морф характеристика.
394. Фетопатії. Патоморф. Х-тика, наслідки інфек. Та неінфек. Діабетичної і алкогольної фетопатії.
395. Вроджені вади розвитку: причини.
396. Недоношеність і переношеність. Затримка внут.Утробного розвитку. Клініко-морф х-стика. Прогноз.
411. Ушкодження від температурних впливів. Опіки. Тепловий удар.
413. Ятрогенна лікарська патологія.
414. Інфекційний процес, інфекція і інфекційна хвороба.
416. Особливості інфекційних захворювань у дитячому віці.
424 Вірусний, кампілоподібний, стафілококовий та коліентерити.
446. Ускладнення і причини смерті хворих на первинний, гематогенний і вторинний туберкульоз.
292. Захворювання периферичних нервів і парагангліїв. Ушкодження периферичних нервів. Дегенеративні зміни в периферичних нервах. Периферичні невропатії. Діабетична, уремічна і інша форми невропатій.
Невропатія (неврит) – це ураження периферичногор нерву чи Корінця. Морфологічним субстратом ураження периферичної нервової системи частіше є не запальний процес, а дистрофічні зміни волокон оболонок та інтерстиціальної сполучної тканини.
Ураження периферичного нерва (мононевритичний синдром).
Ураження периферичного нерву викликає рухові, чутливі і вегетативні розлади, оскільки більшість нервів є змішаними. Виникає периферичний параліч: у відповідних м’язах розвивається атрофія, за рахунок переродження м’язевих волокон, зникають рефлекси, в автономній зоні ураженого нерва відмічаєтся анестезія та біль в місці ураження нервового стовбуру, чи його болючість при пальпації.
3. Діабетична
Виникає майже у 90% хворих на цукровий діабет;- іноді симптоми поліневропатії можуть передувати проявам самого цукрового діабету; чинником виникнення поліневропатії є ішемія, гіпоксія, метаболічні зрушення. У зв”язку з дефіцитом інсуліну орушується використання глюкози периферичними нервами. Внаслідок порушення гліколізу накопичується надлишок піровиноградної та молочної кислот, змінюється процес фосфорилювання тіаміну.Клініка. Початковими симптомами поліневропатії є оніміння, болі, “неприємні відчуття” в кінцівках,частіше в ногах. Бувають вваріанти перебігу коли домінують рухомі розлади- слабість в ногах. Об2єктивно знаходять зниження колінних та ахілових рефлексов, поліневритичний тип розладу чутливості. Досить часто бувають трофічнірозлади в ногах. Часто уражаються черепні нерви /мононевропатії ІІІ, VІІ пар
293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
1.Хронічне захворювання кісткової тканини, яке найчастіше зустрічається у людей похилого віку і призводить до деформації, ослаблення кістки черепа, хребта, а також тазових і довгих трубчастих кісток. Захворювання підсилює метаболізм кісток, що призводить до розм’якшення і порушення їх будови: на рентгенограмі з’являються склеротичні бляшки. Хвороба може протікати безсимптомно або призводити до поступового розвитку болю, деформації кісткової тканини і підвищеною схильності до переломів. У медицині хворобу Педжета називають як деформуючий остеїт (osteitis deformans), Paget's disease.
294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
Фіброзна дисплазія (ФД) — доброякісне медулярне або кортикальне фіброзно-кісткове ураження, яке може втягувати одну або кілька кісток. Поступовий ріст патологічної тканини осередку ФД призводить до кістоутворення, патологічних переломів, рецидивів після неповного видалення, дуже рідко — малігнізації у напрямку фібросаркоми або остеосаркоми
295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
Остеомієліт (osteomyelitis) – захворювання, що характеризується запаленням всіх елементів кістки. Термін «остеомієліт» дослівно означає запалення кісткового мозку. Однак він неточний: уражується не лише кістковий мозок, але й компактна частина та окістя. Проте більш правильний термін «паностит» не знайшов широкого застосування в літературі.
Класифікація.
1. За етіологією – неспецифічний, специфічний (туберкульозний, сифілітичний, лепрозний, бруцельозний та ін.).
2. В залежності від шляхів проникнення інфекції – гематогенний (ендогенна мікрофлора гематогенно проникає в кісту), негематогенний (екзогенна мікрофлора по контакту проникає у кісткову тканину):
• посттравматичні: після перелому, вогнепального поранення, післяопераційний, пострадіаційний;
• остеомієліт, що виникає при переході гнійного запалення на кісту per continuitatem з прилеглих до кісти тканин.
3. За клінічним перебігом: гострий, хронічний, первинно- хронічний, атиповий.
4. В залежності від клінічних проявів, швидкості розвитку патологічного процесу і поширеності гнійних вогнищ розрізняють (Краснобаев) -генералізовані форми (токсична або септицемічна, септикопіємічна або тяжка), місцева форма.
5. За типом ураження і локалізацією (Ковальчук В.І., 1998) – метаепіфізарний, метафізарний, метадіафізарний.
6. За стадією перебігу (Ковальчук В.І., 1998) інфільтративна (серозного просякання), внутрішньокістковий абсцесс, підокістна флегмона (гнійний артрит), м'якоткан.инна флегмона
296. М'язова дистрофія Дюшена. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
М'язова дистрофія Дюшенна / Беккера (МДД / Б) – найпоширеніша в світі форма м'язової дистрофії, яка трапляється серед хлопчиків з частотою близько 1: 3000. Це важке, швидко прогресуюче спадкове захворювання, що приводить до ранньої інвалідизації і загибелі хворих. Залежно від тяжкості захворювання і віку дебюту розрізняють дві клінічні форми захворювання: злоякісну, важку м'язову дистрофію Дюшена (МДД) з класичним віком дебюту в 2-3 роки, і більш м'яку м'язову дистрофію Беккера (МДБ) з пізньою маніфестацією (10-30 років ). У разі МДД перші ознаки захворювання можна помітити з моменту початку самостійної ходьби.
Патогенез :
М’язова дистрофія Дюшена обумовлена мутацією в гені дистрофіну, локус якого Xp21. Дистрофін відповідає за з’єднання цитоскелету кожного м’язового волокна до основної базальної пластинки (позаклітинного матриксу) через білковий комплекс, який складається з багатьох субодиниць. Відсутність дистрофіну призводить до проникнення надлишкового кальцію у сарколему
297. Міотонія. Визначення, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
Міотонія – це група захворювань, що характеризуються наявністю міотонічного феномена – сповільненій релаксації м'язи після її скорочення.
Розрізняють вроджену міотонію (хвороба Томпса), атрофическую міотрофію (хвороба Россолімо-Баттена-Штейнерта-Куршманна), холодову параміотонія (хвороба Ейленбург), парадоксальну міотонію і синдром Шварца-Джампел. Залежно від фактора, що викликає миотонический феномен, захворювання поділяють: на міотонію дії, перкуссионного міотонію і Електроміографічне міотонію.
Міотонія дії: якщо хворого попросити стиснути кулак і швидко його розтиснути, то пацієнту потрібно якийсь час на виконання цієї дії. Перкуссионная миотония проявляється м'язовим скороченням при енергійному ударі молоточком. Електроміографічне миотония проявляється тим, що на електроміограмі з'являються високочастотні розряди, які спочатку збільшуються по частоті, а потім зменшуються. Феномен миотонии в даному випадку обумовлений посиленням нестабільності мембрани м'язового волокна.
Етіологія
Міотоніі є спадковими захворюваннями з аутосомно-домінантним або аутосомно-рецесивним типом передачі. Часто спостерігаються при кровноспоріднених шлюбах
ПАТОГЕНЕЗ І ПАТОМОРФОЛОГІЯ
Патологічне порушення розслаблення м'язів при миотонии обумовлено порушенням проникності клітинних мембран, зміною іонного і медиаторного обміну. При атрофической миотонии клінічна симптоматика пояснюється порушенням регуляції гіпоталамо-гіпофізарної системи або плейотропних дією мутагенного гена.
При патоморфологічної дослідженні знаходять зміни в м'язовій тканині: при миотонии Томпсона виявляють атрофію м'язових волокон і переміщення їх ядер до центру, при дистрофічних міотонії – атрофія м'язових волокон і розростання сполучної тканини, ядра клітин збільшуються в кількості і розташовуються під сарколеммой і в товщі м'язового волокна, утворюючи довгі ланцюжки.
Гистохимическое дослідження дозволяє визначити зменшення в розмірі та збільшення кількості волокон I типу (волокна II типу не змінюються або кількагіпертрофованого). Дослідження м'язової тканини під електронним мікроскопом дозволяє виявити гіпертрофію саркотубулярной системи, збільшення розмірів мітохондрій, деструкція миофибриллярного апарату, руйнування мітохондрій, збільшення кількості лізосом. При атрофической миотонии має місце зміна деяких біохімічних показників: збільшений катаболізм імунних глобулінів класу G, встановлена група зчеплення з секретером.