ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 1326
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
11.Патологія клітинного ядра (зміни нуклеолеми, нуклеоплазми, стан хроматину,
13. Дистрофія: визначення, причини. Морфогенетичні механізми дистрофій.
24. Фібриноїдне набухання: визначення, механізми, патоморфологія, наслідки.
25. Гіаліноз: визначення, патоморфологічна характеристика, класифікація, наслідки.
27. Класифікація амілоїдозу. Основні клініко-морфологічні форми амілоїдозу.
28. Морфологічні прояви основних видів амілоїдозу.
30. Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози): визначення, механізми та прояви
32. Змішані дистрофії: визначення, механізми, класифікація.
33. Порушення обміну пігментів: класифікація, характеристика пігментів, значення для клініки.
36. Гемохроматоз: визначення, класифікація, патоморфологія, прояви, наслідки.
48. Порушення обміну міді. Гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова).
51. Патогенез некротичного процесу. Характеристика стадій некрозу.
57. Апоптоз: визначення, механізми, морфологія, значення для організму.
67. Артеріальне повнокрів’я (гіперемія): визначення, види, значення.
71. Серцево-судинна недостатність: визначення, види, механізми розвитку.
76. Морфологічні прояви набряку легень та набряку головного мозку.
77. Морфологія стадій набряку легень при гострій серцевій недостатності.
78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.
82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
88. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
92. Тромбоемболічний синдром: визначення, характеристика.
95. Клініко-патологоанатомічні особливості і наслідки постішемічно-реперфузійних пошкоджень органів.
110. Геморагічне, гнильне запалення: визначення, особливості ексудату.
111. Наслідки ексудативного запалення та роль у патогенезі захворювань.
113. Етіопатогенетичні фактори, що ведуть до розвитку проліферативного запалення.
115. Класифікація проліферативного запалення.
116. Інтерстиційне запалення: визначення, причини, морфологічні прояви, наслідки.
120.Морфологія запалення при туберкульозі. Клініко- морлогічні особливості туберкульозного запалення
156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.
157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.
159. Найважливіші клініко-патологічні прояви пухлинного росту. Поняття про рецидив пухлини.
161. Метастазування: види, закономірності, механізми. Метастатичний каскад.
163. Номенклатура і принципи класифікації пухлин. Діагностика пухлин.
164. Морфологічні особливості доброякісних і злоякісних пухлин.
165. Епітеліальні пухлини: визначення, класифікація.
166. Морфологічні особливості carcinoma in situ.
167. Рак: визначення, класифікація, морфологічні особливості основних форм.
170. Морфологічні особливості основних форм аденогенного і недиференційованого раку.
171. Морфологічні особливості пухлин печінки.
172. Морфологічні особливості пухлин нирок.
173. Морфологічні особливості пухлин шкіри
174. Морфологічні особливості пухлин та пухлиноподібних уражень грудної залози.
178. Морфологічні особливості пухлин статевих залоз: яєчників, яєчок.
179. Мезенхімальні пухлини: визначення, гістогенез.
180. Пухлини м’яких тканин: класифікація.
181.Класифікація мезенхімальних пухлин.
189. Пухлини із меланінутворюючої тканини. Невус. Визначення. Класифікація.
190.Диспластичний (атиповий) невус, морфологічна характеристика, значення.
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
194.Пухлини вегетативної нервової системи. Класифікація, морфологічні особливості.
195.Особливості пухлин дитячого віку. Класифікація пухлин дитячого віку.
196. Гамартома та гамартобластома: визначення, морфологічна характеристика.
197. Тератома і тератобластома: визначення, морфологічна характеристика.
200. Особливості метастазування та прогноз пухлин дитячого віку.
202. Класифікації хвороб. Поняття про Міжнародну класифікацію хвороб.
203. Діагноз: визначення і загальна характеристика. Діагноз у педіатрії.
205. Принципи побудови діагнозу.
208. Ускладнення основного захворювання: визначення, загальна характеристика.
209. Супутні захворювання: визначення, загальна характеристика.
210. Поняття про патрморфоз хвороб. Види патоморфозу.
212. Етіологія, патогенез, патоморфологія постгеморагічних анемій.
213. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія анемій внаслідок порушення кровотворення.
214. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія гемолітичних анемій.
216. Тромбоцитопатії: визначення, класифікації, характеристика.
226.Лімфоми. Етіологія, патогенез, класифікація. Особливості лімфом у дитячому віці.
227. Лімфома Ходжкіна. Морфологічні варіанти класичної лімфоми Ходжкіна.
228.Неходжкінські лімфоми. Класифікація, морфологічні прояви, прогноз
229. Основні принципи морфологічної діагностики пухлин системи крові.
230.Захворювання серцево-судинної системи у дитячому віці: клініко-морфологічна характеристика.
233.Клініко-морфологічні форми атеросклерозу, їх морфологічна характеристика, причини смерті.
235. Патоморфологічні зміни в судинах, серці та внутрішніх органах при гіпертонічній хворобі.
239. Інфаркт міокарда. Визначення. Класифікація інфаркту міокарда.
242. Патоморфологія гострого, рецидивуючого та повторного інфаркту міокарда.
243. Морфологічна характеристика екстракардіальних змін при інфаркті міокарда.
251. Клініко-морфологічні форми ревматизму. Патологічна анатомія, ускладнення і причини смерті.
259.Ревматоїдний артрит – етіологія, патогенез, патоморфологія змін в суглобах, ускладнення.
261.Хвороба Бехтєрєва – етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
277. Вірусні пневмонії. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення, причини смерті.
280 Бронхоектази – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
287. Хвороби нервової системи у дитячому віці: морфологічна характеристика.
288. Хвороба Альцгеймера. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
289. Розсіяний склероз. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
297. Міотонія. Визначення, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
298. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
304. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначення, морфогенез.
308. Патоморфологія хронічного апендициту. Ускладнення хронічного апендициту.
309. Ентерит. Коліт. Визначення. Класифікація. Морфологічні критерії хронічного коліту.
313. Неспецифічний виразковий коліт. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
314. Хвороба Крона. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
315. Дивертикули. Визначення. Класифікація. Патологічна анатомія, ускладнення.
318. Хвороби печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.
319. Стеатоз печінки. (жировий гепатоз)
320. Масивний некроз печінки (токсична дистрофія печінки).
323. Хронічні вірусні гепатитии
345. Гідронефроз. Визначення. Морфогенез, морфологічна характеристика, наслідки
346. Кістозні хвороби нирок: класифікація, морфологічна характеристика.
347. Амілоїдознирок.Визначення,причини,морфологічнахарактеристика, наслідки.
351. Акромегалія. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
352. Хвороба Іценко-Кушинга. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
353. Нецукровий діабет. Визначення, причини розвитку, класифікація, клініко- морфологічні прояви.
354. Хвороба Аддісона. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічні прояви, причини смерті.
355. Синдром Уотерхауза-Фридеріксена. Визначення, етіологія, клініко- морфологічні прояви.
357. Тиреоїдит Хашимото. Визначення, етіологія, патоморфологія, наслідки.
358. Зоб (струма, воло). Визначення. Класифікація. Причини, механізми розвитку, морфологічні прояви.
360. Гіпотиреоїдизм. Кретинізм. Мікседема. Визначення, етіологія, морфологічна характеристика.
361. Рак щитоподібної залози. Класифікація, патоморфологічна характеристика.
363. Гіпопаратиреоз. Визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
372. Ендометріоз. Визначення, причини, морфологічна характеристика.
374. Пухлини міометрію. Класифікація, морфологічна характеристика.?
375. Пухлини яєчників. Класифікація, морфологічна характеристика. Особливості раку яєчників.
376. Мастит. Визначення, класифікація, морфологічна характеристика, ускладнення, наслідки.
382. Запальні захворювання яєчок. Класифікація, морфологічна характеристика.
387. Емболія навколоплідними водами. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
389. Хоріокарцинома. Етіологія. Морф.Х-тика,особливості будови пухлини; метастазування, прогноз.
393. Гаметопатії, бластопатії, ембріопатії: етіологія, патогенез, морф характеристика.
394. Фетопатії. Патоморф. Х-тика, наслідки інфек. Та неінфек. Діабетичної і алкогольної фетопатії.
395. Вроджені вади розвитку: причини.
396. Недоношеність і переношеність. Затримка внут.Утробного розвитку. Клініко-морф х-стика. Прогноз.
411. Ушкодження від температурних впливів. Опіки. Тепловий удар.
413. Ятрогенна лікарська патологія.
414. Інфекційний процес, інфекція і інфекційна хвороба.
416. Особливості інфекційних захворювань у дитячому віці.
424 Вірусний, кампілоподібний, стафілококовий та коліентерити.
446. Ускладнення і причини смерті хворих на первинний, гематогенний і вторинний туберкульоз.
За відношенням до просвіту порожнинного органа ріст пухлини може бути ендофітним або екзофітним.
Ендофітний ріст – інфільтруючий ріст пухлини в глибину стінки органа.
Екзофітний ріст – експансивний ріст пухлини в порожнину органа. При цьому пухлина може заповнювати значну частину порожнини, з’єднуючись зі стінкою за допомогою ніжки.
Морфогенез пухлин можна розподілити на стадію передпухлинних змін і стадію формування та зростання пухлини.
Передпухлинні зміни в переважній більшості випадків попереджають розвиток пухлини, однак припускається й можливість розвитку злоякісної пухлини de novo, без попередніх передпухлинних змін. Серед передпухлинних змін виділяють так звані фонові зміни, які проявляються дистрофією, атрофією і склерозом; гіперплазією, метаплазією і дисплазією. Осередки гіперплазії, метаплазії та дисплазії розглядаються як власне передпухлинні. Передракові зміни розподіляють на облігатний та факультативний передрак.
Облігатний передрак, тобто передрак, який майже завжди завершується розвитком рака, частіше пов'язаний з спадковою схильністью. Це природжений поліпоз товстої кишки, пігментна ксеродерма, нейрофіброматоз (хвороба Реклінгхаузена).
До факультативного передраку відносять гіперпластично-диспластичні процеси, а також деякі дисембріоплазії. Схема розвитку пухлини: а) порушення регенераторного процесу; б) передпухлинні зміни, які характеризуються гіперплазією і дисплазією; в) виникнення стадійної малігнізації клітин, які проліферують; г) виникнення пухлинного зачатку; д) прогресія пухлини.
Гістогенез пухлини – це встановлення їх тканинного походження. Залежно від походження з різних зародкових листків розрізняють: ендодермальні, ектодермальні та мезодермальні. Пухлини, які складаються з 2 або 3 зародкових листків, називаються змішаними і відносять до групи тератом і тератобластом. У виникненні пухлин зберігається закон специфічної продуктивності тканин, тобто епітеліальна пухлина розвивається тільки з епітелію; кісткова – з кісткової тканини та ін.
156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.
Прогресія – стійкі якісні зміни властивостей пухлини, в міру її росту, переважно у вигляді малігнізації (переродження).
Прогресія пухлини виникає під дією наступних факторів:
1. У первинний канцерогенез, як правило, втягується не одна клітина, а декілька, що сприяє формуванню в пухлині, яка розвивається, декілька субліній клітин. У пухлині яка росте, під впливом змінюючих умов (харчування, кровопостачання, інервація) її росту завжди здійснюється відбір найбільш життєздатних клітин. Певні клітини отримують перевагу. При рості пухлинної тканини в організмі змінюється гормональна регуляція. Можливе утворення антитіл проти клітин, які є в якій-небудь сублінії. В результаті, через деякий час отримує перевагу будь-яка сублінія пухлинних клітин, яка на початку складала меншість.
2. Зміна генотипу і фенотипу клітин, яка приводить до прогресії, може бути зв’язана з продовженням дії на геном пухлинних клітин канцерогенного фактору.
3. Спонтанні мутації пухлинних клітин при зниженні в них активності репаративних ферментів.
4. Набуття пухлинними клітинами нових властивостей, пов’язаних із суперінфекцією онкогенними та неонкогенними вірусами, які знаходилися в пухлинних клітинах.
Прогресія приводить до збільшення швидкості росту пухлини. Під час хіміотерапії пухлини спостерігається відбір клітин, стійких до дії лікарських засобів.
В теорії пухлинної прогресії , пухлина розглядається як утворення, безперервно прогресуюче через якісно відмінні стадії, під якими маються на увазі успадковані зміни незворотного характеру одного або декількох чітко проявляються ознак. Набуття пухлинних властивостей відбувається стадійно, в результаті зміни однієї популяції клітин іншого, шляхом відбору клітинних клонів або мутації пухлинних клітин. Так створюється основа для все більшої автономності клітин та максимальної пристосованості їх до середовища.
За теорією прогресії пухлин терміни проходження стадій, окремі властивості, що характеризують злоякісну пухлину, можуть значно варіювати, з'являтися незалежно один від одного і створювати різні комбінації ознак (незалежна прогресія різних ознак пухлини). Пухлини одного і того ж типу не досягають кінцевого результату одним і тим же шляхом: одні пухлини набувають свої остаточні властивості відразу (прямий шлях), інші - пройшовши ряд проміжних стадій (непрямий шлях) - в ході прогресії відбувається відбір альтернативного шляху розвитку. При цьому розвиток пухлини шляхом прогресії ніколи не можна вважати завершеним.
За теорією прогресії пухлин доброякісні пухлини являють собою одну з фаз прогресії, не завжди реалізуються у вигляді злоякісної пухлини. Тому доброякісні пухлини поділяють на пухлини з високим і мінімальним ризиком малігнізації. Незалежність прогресії різних ознак пухлини дозволяє пояснити непередбачуваність поведінки пухлини, наприклад наявність метастазів при гістологічно доброякісної пухлини з інвазивним ростом. З цього випливає, що в ряді випадків при певних пухлинах може з'явитися відносна самостійність таких ознак пухлини, як клітинний атипізм, інвазивний зростання і здатність до метастазування.
157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.
Пухлина складається з паренхіми і строми, співвідношення яких можуть сильно варіювати.
Паренхіму пухлини утворюють клітини, які характеризують даний вид пухлини, ними визначається морфологічна її специфіка. Строма пухлини утворена як сполучною тканиною органу, в якому вона розвинулася, так і клітинами самої пухлини.
Між паренхімою і стромою пухлини існують складні зв'язки, причому особливості паренхіми пухлини багато в чому визначають характер її строми. Пухлинні клітини в міру зростання індукують проліферацію фібробластів, синтез ними компонентів строми. Ця здатність пухлинних клітин в значній мірі визначається їх генетичними властивостями, вона неоднаково виражена в пухлинах різного гістологічної будови, що пояснює різну кількість волокнистих структур в стромі різних пухлин.
Клітини паренхіми пухлини не тільки індукують активність фібробластів, але і самі можуть виробляти міжклітинну речовину строми, або матрикс. Пухлинні клітини, крім того, продукують специфічну речовину білкової природи - ангіогенін, під впливом якого відбувається формування капілярів в стромі пухлини.
Більшість пухлин за будовою нагадують орган, тобто мають паренхіму і виражену в тій чи іншій мірі строму. Такі пухлини називають органоїдними. У деяких, особливо недиференційованих, пухлинах переважає паренхіма, строма розвинена слабо і складається лише з тонкостінних судин і капілярів. Такі пухлини називають гістіоїдними. У ряді випадків у пухлини переважає строма, клітин паренхіми вкрай мало. Прикладом може служити фіброзний рак, або скірр.
Пухлини, будова яких відповідає будові органа (тканини), в якому вони розвиваються, називають гомологічними. Коли клітинна будова пухлин відрізняється від будови органу (тканини), в якому вони виникають, кажуть про гетерологічні пухлини.
158. Протипухлинний імунітет. Антигени пухлин. Імунний нагляд. Протипухлинні ефекторні механізми (клітинні і гуморальні).
На антигени пухлинних клітин (пухлинні антигени) виникають обидві форми імунної відповіді: гуморального з появою антитіл і клітинного з накопиченням Т-кілерів, сенсибілізованих проти пухлинних клітин. Протипухлинні антитіла не тільки захищають організм від пухлини, а й можуть сприяти її прогресуванню, володіючи ефектом підсилення
Лімфоцити і макрофаги при контакті з пухлинними клітинами можуть здійснювати на них цитолітичний або цитотоксичний вплив. Крім того, макрофаги і нейтрофіли здатні викликати цитостатичний ефект, в результаті якого в пухлинних клітинах знижується синтез ДНК і мітотична активність.
Морфологічно прояви імунної реакції на антигени пухлини виражається в накопиченні в стромі пухлини і особливо по периферії її імунокомпетентних клітин: Т- і В-лімфоцитів, плазматичних клітин, макрофагів. Клініко-морфологічні спостереження показують, що в тих випадках, коли строма пухлини багата імунокомпетентними клітинами, спостерігається порівняно повільний розвиток пухлини. Пухлини ж з відсутністю в стромі імунокомпетентних клітин ростуть швидко і рано дають метастази.
На ранніх стадіях розвитку пухлини, ще до виникнення метастазів в регіонарних до пухлини лімфатичних вузлах, відзначаються ознаки антигенної стимуляції. Вони проявляються в гіперплазії лімфатичних фолікулів зі збільшенням розмірів їх центрів розмноження, гіперплазії ретикулярних і гістіоцитарної елементів по ходу синусів (так званий синусних гістіоцитоз), які розглядаються як вираз протипухлинної захисту і як сприятливий прогностичний ознака при відсутності метастазів пухлини.
Імунна відповідь при пухлинах - неспроможна. Серед причин цієї неспроможності виділяють наступні: 1) підсилююча ріст пухлини дія циркулюючих протипухлинних антитіл (по типу ефекту посилення); 2) блокада специфічних «протипухлинних» рецепторів на поверхні лімфоцитів циркулюючими в крові пухлинними антигенами.