ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 1375
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
11.Патологія клітинного ядра (зміни нуклеолеми, нуклеоплазми, стан хроматину,
13. Дистрофія: визначення, причини. Морфогенетичні механізми дистрофій.
24. Фібриноїдне набухання: визначення, механізми, патоморфологія, наслідки.
25. Гіаліноз: визначення, патоморфологічна характеристика, класифікація, наслідки.
27. Класифікація амілоїдозу. Основні клініко-морфологічні форми амілоїдозу.
28. Морфологічні прояви основних видів амілоїдозу.
30. Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози): визначення, механізми та прояви
32. Змішані дистрофії: визначення, механізми, класифікація.
33. Порушення обміну пігментів: класифікація, характеристика пігментів, значення для клініки.
36. Гемохроматоз: визначення, класифікація, патоморфологія, прояви, наслідки.
48. Порушення обміну міді. Гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова).
51. Патогенез некротичного процесу. Характеристика стадій некрозу.
57. Апоптоз: визначення, механізми, морфологія, значення для організму.
67. Артеріальне повнокрів’я (гіперемія): визначення, види, значення.
71. Серцево-судинна недостатність: визначення, види, механізми розвитку.
76. Морфологічні прояви набряку легень та набряку головного мозку.
77. Морфологія стадій набряку легень при гострій серцевій недостатності.
78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.
82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
88. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
92. Тромбоемболічний синдром: визначення, характеристика.
95. Клініко-патологоанатомічні особливості і наслідки постішемічно-реперфузійних пошкоджень органів.
110. Геморагічне, гнильне запалення: визначення, особливості ексудату.
111. Наслідки ексудативного запалення та роль у патогенезі захворювань.
113. Етіопатогенетичні фактори, що ведуть до розвитку проліферативного запалення.
115. Класифікація проліферативного запалення.
116. Інтерстиційне запалення: визначення, причини, морфологічні прояви, наслідки.
120.Морфологія запалення при туберкульозі. Клініко- морлогічні особливості туберкульозного запалення
156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.
157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.
159. Найважливіші клініко-патологічні прояви пухлинного росту. Поняття про рецидив пухлини.
161. Метастазування: види, закономірності, механізми. Метастатичний каскад.
163. Номенклатура і принципи класифікації пухлин. Діагностика пухлин.
164. Морфологічні особливості доброякісних і злоякісних пухлин.
165. Епітеліальні пухлини: визначення, класифікація.
166. Морфологічні особливості carcinoma in situ.
167. Рак: визначення, класифікація, морфологічні особливості основних форм.
170. Морфологічні особливості основних форм аденогенного і недиференційованого раку.
171. Морфологічні особливості пухлин печінки.
172. Морфологічні особливості пухлин нирок.
173. Морфологічні особливості пухлин шкіри
174. Морфологічні особливості пухлин та пухлиноподібних уражень грудної залози.
178. Морфологічні особливості пухлин статевих залоз: яєчників, яєчок.
179. Мезенхімальні пухлини: визначення, гістогенез.
180. Пухлини м’яких тканин: класифікація.
181.Класифікація мезенхімальних пухлин.
189. Пухлини із меланінутворюючої тканини. Невус. Визначення. Класифікація.
190.Диспластичний (атиповий) невус, морфологічна характеристика, значення.
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
194.Пухлини вегетативної нервової системи. Класифікація, морфологічні особливості.
195.Особливості пухлин дитячого віку. Класифікація пухлин дитячого віку.
196. Гамартома та гамартобластома: визначення, морфологічна характеристика.
197. Тератома і тератобластома: визначення, морфологічна характеристика.
200. Особливості метастазування та прогноз пухлин дитячого віку.
202. Класифікації хвороб. Поняття про Міжнародну класифікацію хвороб.
203. Діагноз: визначення і загальна характеристика. Діагноз у педіатрії.
205. Принципи побудови діагнозу.
208. Ускладнення основного захворювання: визначення, загальна характеристика.
209. Супутні захворювання: визначення, загальна характеристика.
210. Поняття про патрморфоз хвороб. Види патоморфозу.
212. Етіологія, патогенез, патоморфологія постгеморагічних анемій.
213. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія анемій внаслідок порушення кровотворення.
214. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія гемолітичних анемій.
216. Тромбоцитопатії: визначення, класифікації, характеристика.
226.Лімфоми. Етіологія, патогенез, класифікація. Особливості лімфом у дитячому віці.
227. Лімфома Ходжкіна. Морфологічні варіанти класичної лімфоми Ходжкіна.
228.Неходжкінські лімфоми. Класифікація, морфологічні прояви, прогноз
229. Основні принципи морфологічної діагностики пухлин системи крові.
230.Захворювання серцево-судинної системи у дитячому віці: клініко-морфологічна характеристика.
233.Клініко-морфологічні форми атеросклерозу, їх морфологічна характеристика, причини смерті.
235. Патоморфологічні зміни в судинах, серці та внутрішніх органах при гіпертонічній хворобі.
239. Інфаркт міокарда. Визначення. Класифікація інфаркту міокарда.
242. Патоморфологія гострого, рецидивуючого та повторного інфаркту міокарда.
243. Морфологічна характеристика екстракардіальних змін при інфаркті міокарда.
251. Клініко-морфологічні форми ревматизму. Патологічна анатомія, ускладнення і причини смерті.
259.Ревматоїдний артрит – етіологія, патогенез, патоморфологія змін в суглобах, ускладнення.
261.Хвороба Бехтєрєва – етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
277. Вірусні пневмонії. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення, причини смерті.
280 Бронхоектази – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
287. Хвороби нервової системи у дитячому віці: морфологічна характеристика.
288. Хвороба Альцгеймера. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
289. Розсіяний склероз. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
297. Міотонія. Визначення, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
298. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
304. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначення, морфогенез.
308. Патоморфологія хронічного апендициту. Ускладнення хронічного апендициту.
309. Ентерит. Коліт. Визначення. Класифікація. Морфологічні критерії хронічного коліту.
313. Неспецифічний виразковий коліт. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
314. Хвороба Крона. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
315. Дивертикули. Визначення. Класифікація. Патологічна анатомія, ускладнення.
318. Хвороби печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.
319. Стеатоз печінки. (жировий гепатоз)
320. Масивний некроз печінки (токсична дистрофія печінки).
323. Хронічні вірусні гепатитии
345. Гідронефроз. Визначення. Морфогенез, морфологічна характеристика, наслідки
346. Кістозні хвороби нирок: класифікація, морфологічна характеристика.
347. Амілоїдознирок.Визначення,причини,морфологічнахарактеристика, наслідки.
351. Акромегалія. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
352. Хвороба Іценко-Кушинга. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
353. Нецукровий діабет. Визначення, причини розвитку, класифікація, клініко- морфологічні прояви.
354. Хвороба Аддісона. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічні прояви, причини смерті.
355. Синдром Уотерхауза-Фридеріксена. Визначення, етіологія, клініко- морфологічні прояви.
357. Тиреоїдит Хашимото. Визначення, етіологія, патоморфологія, наслідки.
358. Зоб (струма, воло). Визначення. Класифікація. Причини, механізми розвитку, морфологічні прояви.
360. Гіпотиреоїдизм. Кретинізм. Мікседема. Визначення, етіологія, морфологічна характеристика.
361. Рак щитоподібної залози. Класифікація, патоморфологічна характеристика.
363. Гіпопаратиреоз. Визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
372. Ендометріоз. Визначення, причини, морфологічна характеристика.
374. Пухлини міометрію. Класифікація, морфологічна характеристика.?
375. Пухлини яєчників. Класифікація, морфологічна характеристика. Особливості раку яєчників.
376. Мастит. Визначення, класифікація, морфологічна характеристика, ускладнення, наслідки.
382. Запальні захворювання яєчок. Класифікація, морфологічна характеристика.
387. Емболія навколоплідними водами. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
389. Хоріокарцинома. Етіологія. Морф.Х-тика,особливості будови пухлини; метастазування, прогноз.
393. Гаметопатії, бластопатії, ембріопатії: етіологія, патогенез, морф характеристика.
394. Фетопатії. Патоморф. Х-тика, наслідки інфек. Та неінфек. Діабетичної і алкогольної фетопатії.
395. Вроджені вади розвитку: причини.
396. Недоношеність і переношеність. Затримка внут.Утробного розвитку. Клініко-морф х-стика. Прогноз.
411. Ушкодження від температурних впливів. Опіки. Тепловий удар.
413. Ятрогенна лікарська патологія.
414. Інфекційний процес, інфекція і інфекційна хвороба.
416. Особливості інфекційних захворювань у дитячому віці.
424 Вірусний, кампілоподібний, стафілококовий та коліентерити.
446. Ускладнення і причини смерті хворих на первинний, гематогенний і вторинний туберкульоз.
-
Метаболічні захворювання печінки (неалкогольна жирова хвороба печінки, гемохроматоз, хвороба Вільсона, дефіцит а1-антитрипсину). Медикаментозні гепатити.
Неалкогольна жирова хвороба печінки - хронічн захворювання печінки яка починається зі стеатозу печінки і призводить до розвитку неалкогольного стеатогепатиту, цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми. Неалкогольна жирова дистрофія печінки верифікується як наявність стеатозу печінки без ознак гепатоцелюлярного пошкодження і балонної дистрофії гепатоцитів. ЦЕ поліетіологічний, дифузний запальний та дисметаболічний процес, МІКРО і МАКРО : гістіолімфолейкоцитарну інфільтрацію печінкових часточок, гіперплазію перисинусоїдальних зірчастих клітин, жирову дистрофію гепатоцитів та фіброз із збереженням архітектоніки печінки.
Гемохроматоз (пігментний цироз печінки)— спадкове, генетичне захворювання, під час якого організм людини починає накопичувати залізо, що надходить з їжею.
Супроводжується відкладання залізомісткого пігменту у тканинах деяких органів з наступними фіброзними змінами в них та функціональними порушеннями. В основі захворювання лежить значне посилення всмоктування заліза слизовою тонкого кишечнику, схильність до якого передається спадково. Розрізняють первинний (ідіопатичний) та вторинний гемахроматози.
Первинний відносять до ферментопатій та розглядають як вроджене, конституційно зумовлене захворювання, при якому у тонкій кишці всмоктується значно більше заліза, аніж у нормі. Воно у надлишку скупчується у тканинах та органах у вигляді гемосидерину, спричиняючи в них запально-склеротичні зміни.
Вторинний гемохроматоз спостерігають при надзвичайно тривалому прийомі хворими препаратів заліза, частих переливаннях крові. Захворювання проявляється гіперпігментацією шкіри, цирозом печінки, нерідко спленомегалією, цукровим діабетом, недостатністю статевих залоз та дистрофією міокарда з порушенням ритму серця та серцевою недостатністю.
Хворо́ба Ві́льсона — спадкове захворювання з аутосомно-рецесивним типом успадкування, при якому мідь накопичується у тканинах. Проявляється у вигляді неврологічних та/або психіатричних симптомів й уражень печінки Захворювання виникає через мутації у гені протеїну ATP7B, АТФ-ази P-типу, що транспортує катіони міді Патогенез грає порушення обміну міді, її накопичення у нервовій (особливо уражаються базальні ядра), нирковій, печінковій тканинах і рогівці ока, а також токсичне пошкодження міддю даних органів. Порушення метаболізму міді виражається у порушенні синтезу і зниженні у крові концентрації церулоплазміну. Церулоплазмін бере участь у процесі виведення міді з організму. У печінці формується крупновузловий або змішаний цироз. У нирках у першу чергу страждають проксимальні канальці. У головному мозку уражаються більшою мірою базальні ядра, зубчасте ядро мозочка та чорна речовина. Відкладення міді в десцеметовій мембрані ока призводить до формування кілець Кейзера — Флайшера.
Дефіцит альфа-1-антитрипсину - це вроджена недост. інгібітора протеаз альфа-1-антитрипсину, яка призводить до посиленої, обумовленої протеазами, деструкції тканин Накопичення патологічних молекул альфа-1-антитрипсину в печінці призводить до розвитку холестатичної жовтяниці новонароджених у 10-20% пацієнтів; у інших, можливо, відбувається зниження рівня патологічного протеїну 20% випадків ураження печінки у новонароджених в дитячому віці трансформується в цироз печінки. У близько 10% пацієнтів, які не мають захворювання печінки в дитинстві, цироз печінки може розвинутися в дорослому стані.
Медикаментозні гепатити : входить до складу токсичних гепатитів. МАКРО і МІКРО :гепато, спленомегалія,клітини печінки поступово заміщуются спол. Тк. І може призводити до циррозу , стеатоз, лімфолейкоцитарна інфільтрація печінкових часточок, дифузний фіброз без порушення архітектоніки печінки ,, синдром холестазу ,мезенхімально – запальний синдром.
Медикаменти: |
Фенацетин, АСК, ібупрофен, індометацин, тетрациклін, ізоніазид і т. п. |
-
Цироз печінки. Визначення, етіологія, класифікація, патологічна анатомія. Позапечінкові зміни при цирозі печінки. Ускладнення цирозу печінки. Причини смерті.
Цироз- хрон. Захв, при якому прогресивно зростає печінкова недост. У зв’язку з рубцевим зморщуванням та структурною перебудовою печінки .
Класифікація.
За фазами і ступенем активності:
1. Активний ЦП (активна фаза):
1.1. З мінімальною активністю (АлАТ нижче 3 норм).
1.2. З помірною активністю (АлАТ від 3 до 5 норм).
1.3. З вираженою активністю (АлАТ вище 5 норм).
2. Неактивний ЦП (неактивна фаза).
За морфологічною картиною (при наявності даних гістологічного дослідження):
1. Макронодулярний ЦП -вузли регенерації діаметром понад 3 мм;
2. Мікронодулярний ЦП -вузли регенерації діаметром до 3 мм;
3. Змішаний (макромікронодулярний) ЦП.
Етіологія.
Залежно від причини, що веде до розвитку цирозу, розрізняють:
1. інфекційний (вірусний гепатит, паразитарні захворювання печінки, інфекції жовчних шляхів);
2. токсичний і токсико-алергічний (алкоголь, промислові та харчові отрути, лікарські речовини, алергени);
3. біліарний (холангіт, холестаз різної природи);
4. обмінно-аліментарний (недостатність білків, вітамінів, ліпотропних факторів, цирози накопичення при спадкових порушеннях обміну);
5. циркуляторний (хронічний венозний застій в печінці);
6. криптогенний цироз.
Патологічна анатомія. дистрофія і некроз гепатоцитів, патологічна регенерація, дифузний склероз, структурна перебудова і деформація органа. Печінка при цирозі щільна і горбиста, розміри її частіше зменшені, рідше - збільшені. Макроскопічно в залежності від наявності або відсутності вузлів-регенераторів, їх величини і характеру виділяють наступні види цирозу: неповний септальний, дрібновузлового, великовузлового, змішаний (дрібно-великовузлового). При неповному септальний цирозі вузли-регенератори відсутні, При дрібновузлове цирозі вузли регенерації однакового розміру, зазвичай не більше 1 см в діаметрі. септи в них вузькі. великовузлового цирозу - вузли регенерації різної величини, діаметр великих з них становить 5 см. Багато вузлів мультілобулярні, з широкими септахГістологічно різке порушення часточкової структури печінки з інтенсивним фіброзом і формуванням вузлів регенерації (помилкових часточок), що складаються з проліферуючих гепатоцитів і пронизаних сполучнотканинними прошарками. а судини розташовані неправильно (центральна вена відсутня, портальні тріади виявляються не постійно). Серед мікроскопічних видів цирозу, виділяють монолобулярний цироз, якщо вузлирегенерати захоплюють одну печінкову часточку, мультилобулярний- будуються на декількох печінкових часточках, і мономул'тілобулярний - при поєднанні перших двох видів цирозу. Морфогенез Порушення мікроциркуляції в помилкових часточках ведуть до гіпоксії їх тканини, розвитку дистрофії і некрозу гепатоцитів. прояви печінково-клітинної недостатності. Формування вузлів-регенератов супроводжується дифузним фіброзом. Розвиток сполучної Всередині часточок сполучна тканина утворюється в результаті колапсу строми на місці фокусів некрозу (склероз після колапсу), активації синусоїдальних липоцитов (клітин Іто
позапечінкові зміни: жовтяниця і геморагічний синдром як прояв гепатоцелюлярної недостатності, холестазу і холемии, склероз (іноді атеросклероз) ворітної вени розширення і стоншення портокавальних анастомозів (вени стравоходу, шлунка, гемороїдальні, передньої стінки живота) , асцит. Селезінка збільшена, щільна В нирках прояви гострої недостатності (некроз епітелію канальців печінковий гломерулосклероз і вапняні метастази. У головному мозку розвиваються дистрофічні зміни паренхіматозних клітин
Ускладнення. 1. печінкова кома 2. кровотечі з розширених вен стравоходу або шлунка 3. перехід асциту в перитоніт (асцит-перитоніт) 4. тромбоз ворітної вени 5. розвиток раку.
-
Біліарний цироз печінки . Первинний міліарний цироз
Справжнім портальних цирозом є первинний біліарний цироз, в основі якого лежать негнійний деструктивний (некротичний) холангіт і холангіоліт. МІКРО: Епітелій дрібних жовчних проток некротізірован, стінка їх і сполучна тканина, що оточує протоки, інфільтровані лімфоцитами, плазматичними клітинами і макрофагами. утворення саркоідоподобні гранулеми з лімфоцитів, епітеліоїдних і гігантських клітин. гранульоми з'являються в місцях деструкції жовчних проток, в лімфатичних вузлах воріт печінки, в сальнику. відбуваються проліферація і рубцювання жовчних проток, інфільтрація і склероз перипортальних полів, загибель гепатоцитів на периферії часточок, освіта септ і помилкових часточок,. МАКРО: Печінка при первинному біліарному цирозі збільшена, щільна, на розрізі сіро-зелена, поверхня її гладка або дрібнозерниста.
позапечінкові зміни: жовтяниця і геморагічний синдром як прояв гепатоцелюлярної недостатності, холестазу і холемии, склероз (іноді атеросклероз) ворітної вени розширення і стоншення портокавальних анастомозів (вени стравоходу, шлунка, гемороїдальні, передньої стінки живота) , асцит. Селезінка збільшена, щільна В нирках прояви гострої недостатності (некроз епітелію канальців печінковий гломерулосклероз і вапняні метастази. У головному мозку розвиваються дистрофічні зміни паренхіматозних клітин
Ускладнення. 1. печінкова кома 2. кровотечі з розширених вен стравоходу або шлунка 3. перехід асциту в перитоніт (асцит-перитоніт) 4. тромбоз ворітної вени 5. розвиток раку.
-
Гепатоцелюлярна недостатність
Гепатоцелюлярна недостатність – це прояв Декомпенсованого Цирозу Печінки – термінальна стадія хвороби. гепатоцелюлярна недостатність проявляється наростаючою інтоксикацією, жовтяницею, енцефалопатією, геморагічним синдромом (синці, кровоточивість ясен, носові кровотечі кишки. Часто спостерігається зменшення розмірів печінки. І ступінь:
загальний стан задовільний, нерізкі болі в животі та диспепсія;
4 г/л і т.д.. 80%, фібриноген – 2 - глобуліни до 30%, протромбіновий індекс – 60 50%, лабораторні неспецифічні та “печінкові” показники змінені незначно (Нb до 100-110 г/л, альбуміни – 40
ІІ ступінь:
виражені суб’єктивні прояви хвороби (слабкість, болі, метеоризм, нудота, гіркота в роті, проноси, зниження апетиту, свербіння шкіри, кровоточивість ясен та з носа, безсоння, головні болі тощо);