ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 1356
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
11.Патологія клітинного ядра (зміни нуклеолеми, нуклеоплазми, стан хроматину,
13. Дистрофія: визначення, причини. Морфогенетичні механізми дистрофій.
24. Фібриноїдне набухання: визначення, механізми, патоморфологія, наслідки.
25. Гіаліноз: визначення, патоморфологічна характеристика, класифікація, наслідки.
27. Класифікація амілоїдозу. Основні клініко-морфологічні форми амілоїдозу.
28. Морфологічні прояви основних видів амілоїдозу.
30. Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози): визначення, механізми та прояви
32. Змішані дистрофії: визначення, механізми, класифікація.
33. Порушення обміну пігментів: класифікація, характеристика пігментів, значення для клініки.
36. Гемохроматоз: визначення, класифікація, патоморфологія, прояви, наслідки.
48. Порушення обміну міді. Гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова).
51. Патогенез некротичного процесу. Характеристика стадій некрозу.
57. Апоптоз: визначення, механізми, морфологія, значення для організму.
67. Артеріальне повнокрів’я (гіперемія): визначення, види, значення.
71. Серцево-судинна недостатність: визначення, види, механізми розвитку.
76. Морфологічні прояви набряку легень та набряку головного мозку.
77. Морфологія стадій набряку легень при гострій серцевій недостатності.
78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.
82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
88. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
92. Тромбоемболічний синдром: визначення, характеристика.
95. Клініко-патологоанатомічні особливості і наслідки постішемічно-реперфузійних пошкоджень органів.
110. Геморагічне, гнильне запалення: визначення, особливості ексудату.
111. Наслідки ексудативного запалення та роль у патогенезі захворювань.
113. Етіопатогенетичні фактори, що ведуть до розвитку проліферативного запалення.
115. Класифікація проліферативного запалення.
116. Інтерстиційне запалення: визначення, причини, морфологічні прояви, наслідки.
120.Морфологія запалення при туберкульозі. Клініко- морлогічні особливості туберкульозного запалення
156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.
157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.
159. Найважливіші клініко-патологічні прояви пухлинного росту. Поняття про рецидив пухлини.
161. Метастазування: види, закономірності, механізми. Метастатичний каскад.
163. Номенклатура і принципи класифікації пухлин. Діагностика пухлин.
164. Морфологічні особливості доброякісних і злоякісних пухлин.
165. Епітеліальні пухлини: визначення, класифікація.
166. Морфологічні особливості carcinoma in situ.
167. Рак: визначення, класифікація, морфологічні особливості основних форм.
170. Морфологічні особливості основних форм аденогенного і недиференційованого раку.
171. Морфологічні особливості пухлин печінки.
172. Морфологічні особливості пухлин нирок.
173. Морфологічні особливості пухлин шкіри
174. Морфологічні особливості пухлин та пухлиноподібних уражень грудної залози.
178. Морфологічні особливості пухлин статевих залоз: яєчників, яєчок.
179. Мезенхімальні пухлини: визначення, гістогенез.
180. Пухлини м’яких тканин: класифікація.
181.Класифікація мезенхімальних пухлин.
189. Пухлини із меланінутворюючої тканини. Невус. Визначення. Класифікація.
190.Диспластичний (атиповий) невус, морфологічна характеристика, значення.
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
194.Пухлини вегетативної нервової системи. Класифікація, морфологічні особливості.
195.Особливості пухлин дитячого віку. Класифікація пухлин дитячого віку.
196. Гамартома та гамартобластома: визначення, морфологічна характеристика.
197. Тератома і тератобластома: визначення, морфологічна характеристика.
200. Особливості метастазування та прогноз пухлин дитячого віку.
202. Класифікації хвороб. Поняття про Міжнародну класифікацію хвороб.
203. Діагноз: визначення і загальна характеристика. Діагноз у педіатрії.
205. Принципи побудови діагнозу.
208. Ускладнення основного захворювання: визначення, загальна характеристика.
209. Супутні захворювання: визначення, загальна характеристика.
210. Поняття про патрморфоз хвороб. Види патоморфозу.
212. Етіологія, патогенез, патоморфологія постгеморагічних анемій.
213. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія анемій внаслідок порушення кровотворення.
214. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія гемолітичних анемій.
216. Тромбоцитопатії: визначення, класифікації, характеристика.
226.Лімфоми. Етіологія, патогенез, класифікація. Особливості лімфом у дитячому віці.
227. Лімфома Ходжкіна. Морфологічні варіанти класичної лімфоми Ходжкіна.
228.Неходжкінські лімфоми. Класифікація, морфологічні прояви, прогноз
229. Основні принципи морфологічної діагностики пухлин системи крові.
230.Захворювання серцево-судинної системи у дитячому віці: клініко-морфологічна характеристика.
233.Клініко-морфологічні форми атеросклерозу, їх морфологічна характеристика, причини смерті.
235. Патоморфологічні зміни в судинах, серці та внутрішніх органах при гіпертонічній хворобі.
239. Інфаркт міокарда. Визначення. Класифікація інфаркту міокарда.
242. Патоморфологія гострого, рецидивуючого та повторного інфаркту міокарда.
243. Морфологічна характеристика екстракардіальних змін при інфаркті міокарда.
251. Клініко-морфологічні форми ревматизму. Патологічна анатомія, ускладнення і причини смерті.
259.Ревматоїдний артрит – етіологія, патогенез, патоморфологія змін в суглобах, ускладнення.
261.Хвороба Бехтєрєва – етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
277. Вірусні пневмонії. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення, причини смерті.
280 Бронхоектази – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
287. Хвороби нервової системи у дитячому віці: морфологічна характеристика.
288. Хвороба Альцгеймера. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
289. Розсіяний склероз. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
297. Міотонія. Визначення, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
298. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
304. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначення, морфогенез.
308. Патоморфологія хронічного апендициту. Ускладнення хронічного апендициту.
309. Ентерит. Коліт. Визначення. Класифікація. Морфологічні критерії хронічного коліту.
313. Неспецифічний виразковий коліт. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
314. Хвороба Крона. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
315. Дивертикули. Визначення. Класифікація. Патологічна анатомія, ускладнення.
318. Хвороби печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.
319. Стеатоз печінки. (жировий гепатоз)
320. Масивний некроз печінки (токсична дистрофія печінки).
323. Хронічні вірусні гепатитии
345. Гідронефроз. Визначення. Морфогенез, морфологічна характеристика, наслідки
346. Кістозні хвороби нирок: класифікація, морфологічна характеристика.
347. Амілоїдознирок.Визначення,причини,морфологічнахарактеристика, наслідки.
351. Акромегалія. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
352. Хвороба Іценко-Кушинга. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
353. Нецукровий діабет. Визначення, причини розвитку, класифікація, клініко- морфологічні прояви.
354. Хвороба Аддісона. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічні прояви, причини смерті.
355. Синдром Уотерхауза-Фридеріксена. Визначення, етіологія, клініко- морфологічні прояви.
357. Тиреоїдит Хашимото. Визначення, етіологія, патоморфологія, наслідки.
358. Зоб (струма, воло). Визначення. Класифікація. Причини, механізми розвитку, морфологічні прояви.
360. Гіпотиреоїдизм. Кретинізм. Мікседема. Визначення, етіологія, морфологічна характеристика.
361. Рак щитоподібної залози. Класифікація, патоморфологічна характеристика.
363. Гіпопаратиреоз. Визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
372. Ендометріоз. Визначення, причини, морфологічна характеристика.
374. Пухлини міометрію. Класифікація, морфологічна характеристика.?
375. Пухлини яєчників. Класифікація, морфологічна характеристика. Особливості раку яєчників.
376. Мастит. Визначення, класифікація, морфологічна характеристика, ускладнення, наслідки.
382. Запальні захворювання яєчок. Класифікація, морфологічна характеристика.
387. Емболія навколоплідними водами. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
389. Хоріокарцинома. Етіологія. Морф.Х-тика,особливості будови пухлини; метастазування, прогноз.
393. Гаметопатії, бластопатії, ембріопатії: етіологія, патогенез, морф характеристика.
394. Фетопатії. Патоморф. Х-тика, наслідки інфек. Та неінфек. Діабетичної і алкогольної фетопатії.
395. Вроджені вади розвитку: причини.
396. Недоношеність і переношеність. Затримка внут.Утробного розвитку. Клініко-морф х-стика. Прогноз.
411. Ушкодження від температурних впливів. Опіки. Тепловий удар.
413. Ятрогенна лікарська патологія.
414. Інфекційний процес, інфекція і інфекційна хвороба.
416. Особливості інфекційних захворювань у дитячому віці.
424 Вірусний, кампілоподібний, стафілококовий та коліентерити.
446. Ускладнення і причини смерті хворих на первинний, гематогенний і вторинний туберкульоз.
Патологічна анатомія. У слизовій оболонці зіва, трахеї, бронхів, кон'юнктиві розвивається катаральне запалення. Слизова оболонка набрякла, повнокровна, виведення слизу різко підвищене, що супроводжується нежиттю, кашлем, сльозотечею. У важких випадках можуть виникати некрози, слизова оболонка стає тьмяною, сероватожелтого кольору, на поверхні її видно дрібні грудочки. Набряк і некрози слизової оболонки гортані можуть викликати рефлекторний спазм її мускулатури з розвитком асфіксії - так званий помилковий круп Мікроскопічно в слизових оболонках спостерігаються гіперемія, набряк, вакуольна дистрофія епітелію, аж до його некрозу і злущування, посилена продукція слизу слизовими залозами і невелика лімфогістіоцитарна інфільтрація. Ускладнення. Серед ускладнень центральне місце займають ураження бронхів і легенів, пов'язані з приєднанням вторинної вірусної і бактерійної інфекції. Уражається не тільки внутрішня оболонка бронхів (ендобронхіт), але також середня (мезобронхіт) і зовнішня (перибронхит). Панбронхіт часто має некротичний або гнойнонекротіческіх характер. Смерть хворих на кір пов'язана з легеневими ускладненнями, а також з асфіксією при помилковому крупі. Сучасна серопрофілактика і вакцинація привели до різкого зниження захворюваності та смертності від кору.
429. Скарлатина.
Скарлатина (від італ. Scarlatum - багряний, пурпурний) - одна з форм стрептококової інфекції у вигляді гострого інфекційного захворювання з місцевими запальними змінами, переважно в зіві, супроводжується типовим поширеним висипанням. Хворіють в більшості випадків діти до 16 років, можуть хворіти і дорослі.
Етіологія і патогенез. Збудник - β-гемолітичний стрептокок групи А різних серологічних сероварів. Зараження відбувається переважно повітряно-крапельним шляхом, можлива передача через предмети і продукти харчування (в основному через молоко). Патогенез скарлатини складний і визначається трьома напрямками взаємовідносин мікро- і макроорганізму - токсичним, алергічним і септичним. У місці первинної фіксації стрептокок частіше в мигдалинах, рідше в шкірі і ще рідше в легенях викликає запальний процес з приєднанням регіонарного лімфаденіту - первинний скарлатинозний афект і первинний скарлатинозний комплекс. Мигдалини збільшені, соковиті, яскраво-червоні - катаральна ангіна. Незабаром на поверхні і в глибині тканини мигдалин з'являються сіруваті, тьмяні вогнища некрозів - типова для скарлатини некротична ангіна . Залежно від тяжкості перебігу некрози можуть поширюватися на м'яке піднебіння, глотку, слухову (євстахієву) трубу, середнє вухо, з лімфатичних вузлів переходити на клітковину шиї. При відторгненні некротичних мас утворюються виразки. мікроскопічному дослідженні в слизовій оболонці і тканині мигдаликів спостерігаються різке повнокров'я, вогнища некрозів, по периферії яких в зоні набряку і фібринозного випоту виявляються ланцюжки стрептококів, на межі зі здоровою тканиною - незначна лейкоцитарна інфільтрація. Ускладнення залежать від гнійно-некротичних змін, наприклад від
розвитку хронічного отиту з пониженням слуху, або (у другому періоді) від хронічного захворювання нирок. У зв'язку із застосуванням
антибіотиків, а також змінами властивостей самого збудника в даний час алергічні і гнійно-некротичні процеси при скарлатині майже не розвиваються.
Смерть раніше наступала від токсемії або септичних ускладнень. В даний час смертей немає
430. Менінгококова інфекція.
Менінгококова інфекція - гострий інфекційний процес, що виявляється в трьох основних формах - назофарингіт, гнійному менінгіті і менінгококкеміі, що характеризується періодичними епідемічними спалахами. Ці спалахи виникають з проміжками в 25-30 років, частіше захворювання схильні діти молодше 5 років, можуть хворіти особи будь-якого віку.
Етіологія і патогенез. Збудником є менінгокок (Neisseria meningitidis), що має форму кавових зерен, розташованих як поза-, так і внутрішньоклітинно і визначається в мазках з носоглотки або ліквору. Він дуже чутливий до зовнішніх впливів (температура, рН середовища, вологість), тому поза організмом і в трупі швидко гине.
Зараження відбувається від хворого або носія інфекції. Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Інвазія менингококка в слизову оболонку носоглотки тільки в 10-30% випадків викликає развітіеменінгококкового назофарингита. Рідше, переважно у дітей раннього віку, менінгокок розповсюджується гематогенним шляхом, долає гематоенцефалічний бар'єр і фіксується в м'яких мозкових оболонках, де викликає гнійний менінгіт. Переважне захворювання дітей перших 5 років життя пов'язане зі структурною незрілістю цього бар'єру. Патологічна анатомія. Менінгококовий назофарингіт характеризується катаральним запаленням слизових оболонок з особливо різко вираженою гіперемією, набряком задньої стінки глотки і гіперплазією лімфатичних фолікулів, менінгококової менінгіті м'які мозкові оболонки в першу добу від початку хвороби стають різко повнокровними, просочені ледь мутним серозним ексудатом. До кінця 2-х-початку 3-х діб ексудат поступово густіє, має зеленувато-жовтий колір і гнійний характер. До 5-6-ї доби він ще більш ущільнюється від приєднання фібринозного випоту. Процес починається з базальної поверхні і переходить по перівенозних просторів на опуклу поверхню переважно передніх відділів півкуль великого мозку, розташовуючись тут у вигляді жовтувато-зеленуватого «чепчики» або «шапочки» (рис. 321). Гнійний процес поширюється також на оболонки спинного мозку, де гній довше залишається рідким. Тканина мозку повнокровна, набрякла. Епендіма шлуночків і судинні сплетення можуть також залучатися до процесу з розвитком гнійного епендиміту і піоцефалії, які частіше спостерігаються у дітей перших 2-3 років життя.
Ускладнення. Менінгококкемія характеризується генералізованим ураженням мікроциркуляторного русла, висипанням на шкірі, зміною суглобів, судинної оболонки очей, наднирників та нирок. Спостерігаються також зміни серозних листків (перикарда). Якщо хворий гине в перші 24-48 год, менінгіт може бути відсутнім. Шкірний висип має геморагічний зірчастий характер і розташовується переважно на сідницях, нижніх кінцівках, століттях і склер. У центрі шкірних елементів можуть бути везикули або тьмяні сухуваті вогнища некрозу. Гнійний артрит частіше зустрічається в дрібних суглобах кінцівок. Іридоцикліт або увеїт мають гнійний характер, як і перикардит. Смерть може наступити в гострому періоді від набухання мозку з вклинювання мигдаликів мозочка у великий потиличний отвір і утиском в ньому довгастого мозку або в наступні періоди від менінгоенцефаліту, гнійного епендиміту, пізніше - від загальної церебральної кахексії внаслідок гідроцефалії і атрофії півкуль великого мозку.
431. Епідемічний паротит. Епідемічний паротит (свинка, parotitis epidemica) - гостре інфекційне захворювання з розвитком місцевих запальних змін, переважно в інтерстиції привушних слинних залоз. Хворіють частіше діти 5-15 років, а також молоді люди 18-25 років, частіше чоловіки.
Етіологія і патогенез. Збудником є РНК-вірус розміром 150 нм, що відноситься до групи миксовирусов. Джерелом зараження є хвора людина. Зараження відбувається воздушнокапельним шляхом. Вхідними воротами є слизові оболонки порожнини рота, носа, глотки, з розвитком подальшої вірусемії і фіксацією вірусу в слинних і інших залозах, а також у центральній нервовій системі. У слинних залозах вірус розмножується і звідси у величезній кількості виділяється зі слиною. Тривалість захворювання складає 7-9 днів, рідше - довше. Захворювання залишає стійкий імунітет. Патологічна анатомія. Слизова оболонка порожнини рота навколо привушної (стенонової) протоки повнокровна, набрякла, набряк поширюється на клітковину привушної області і шию. Слинні залози, з яких частіше уражаються привушні, повнокровні, в останніх розвивається двосторонній інтерстиціальний паротит. В інтерстиції залози відзначаються набряк, гіперемія і значна лімфоїдна інфільтрація навколо проток і ацинусов, в просвіті проток - згусле секрет, запальнийексудат відсутня.
Аналогічні зміни можуть спостерігатися в інтерстиції яєчка (орхіт), в яєчниках (оофорит), в підшлунковій залозі (панкреатит). В результаті орхіту зрідка розвивається склероз з атрофією паренхіми, що веде до азосперміі. Можливий розвиток серозного менінгіту іменінгоенцефаліта з набряком, гіперемією і периваскулярні лімфоїдним інфільтратом в білій речовині мозку. Гангліозних клітини не пошкоджуються. Рідко причиною смерті може бути ураження ЦНС.
432. Інфекційний мононуклеоз. Інфекційний мононуклеоз (хвороба Філатова) - гостре інфекційне захворювання, що викликається герпетическим вірусом з переважним ураженням органів і тканин лімфогістіоцитарною системи.
Етіологія і патогенез. Більшість дослідників вважають, що герпесоподобний вірус Епштейн-Барра є збудником інфекційного мононуклеозу. Однак питання про етіологію інфекційного мононуклеозу не можна вважати остаточно вирішеним. Хворіють переважно діти у віці від 2 до 10 років
Джерелом зараження є хвора або вірусоносій. Передача інфекції здійснюється повітряно-крапельним шляхом, але може відбуватися також контактним і аліментарним шляхами. Описано епідемічні спалахи, головним чином серед дітей. Є вказівки на можливість трансплацентарний передачі, що обумовлює жовтяницю новонародженого. Вхідними воротами є слизова оболонка ротоглотки і верхніх дихальних шляхів, де вірус викликає характерні катаральні зміни, які створюють сприятливі умови для приєднання вторинної мікробного інфікування, який проявляється у вигляді віруснобактеріальной ангіни. Вірус поширюється лімфогенно і проникає в лімфатичні вузли, а потім гематогенно в печінку, кістковий мозок, селезінку, де викликає проліферативні процеси гістіомоноцітарних і лімфоїдних клітин, завдяки вимиванню яких в периферичну Клінічно розрізняють типові та атипові форми хвороби. Вони в свою чергу можуть бути легкими, середньої важкості і важкими. У дітей молодшого віку інфекційний мононуклеоз протікає важче, з більш вираженою гепатоспленомегалією, нейтропенією, тромбоцитопенією, змінами ЦНС. Найчастіше спостерігаються тонзиллофарингита і обструктивний синдром з боку дихальних шляхів. Атипові форми характеризуються відсутністю провідних симптомів хвороби - ангіни, температури, висипки. Серед атипових форм виділяють вісцеральний з переважним ураженням внутрішніх органів і ЦНС.
Патологічна анатомія. Летальні результати при інфекційному мононуклеозі зустрічаються рідко, і тому патологоанатомічні зміни вивчені головним чином за даними біоптатів і оперативно видалених мигдалин. Макроскопічно виявляються генералізоване збільшення лімфатичних вузлів (особливо шийних), селезінки, печінки, наявність ангіни з набуханням і набряком глоткового кільця, іноді з явищами геморагічного діатезу. Лімфатичні вузли м'які, еластичні, на розрізі соковиті, тканину жовтуватого, сірувато-червоного кольору з білувато-жовтуватими ділянками некрозу. Мигдалини, глоткове кільце збільшені, набряклі, повнокровні, іноді покриті фібринозним нальотом або некротизованих і із'язвлени. Селезінка збільшена, капсула напружена, на розрізі темно-червоного кольору, зі значним зішкрібком пульпи. Печінка збільшена, повнокровна, іноді желтушна, будова часточок підкреслено. Відзначається повнокров'я м'яких мозкових оболонок і тканини мозку. Шкірний висип нетипова, може бути скарлатіноілі кореподобная, або геморагічна. Мікроскопічно структура лімфатичного вузла повністю стерта. Тканина вузла представлена суцільно макрофагальні і атиповими лімфоїдними клітинами. Іноді зустрічаються багатоядерні гігантські клітини. Капсула лімфатичного вузла і оточуюча клітковина також інфільтровані мононуклеарами . Можуть спостерігатися осередки некрозу.
Ускладнення. При полирадикулоневрит зміни локалізуються в спінальних нервових корінцях і спинномозкових гангліях у вигляді повнокров'я, набряків і набрякання нервових корінців, мононуклеарной інфільтрації, ушкодження мієлінових оболонок. У спинномозкових гангліях відзначаються вакуолізація і хроматоліз гангліозних клітин, проліферація сателітів, периваскулярні крововиливи Причинами смерті при інфекційному мононуклеозі бувають найчастіше розриви селезінки іперіферіческій параліч дихання в результаті полирадикулоневрита, що протікає з картиною прогресуючих паралічів, прояви геморагічного діатезу або вторинної інфекції.
433. Кашлюк. Визначення, етіологія, епідеміологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
Кашлюк – гостре інфекційне захворювання дітей, яке характеризується ураженням дихальних шляхів з розвитком приступів спастичного кашлю. Збудник – паличка коклюш( в секреті з носоглотки). Зараження – повітряно-крапельне. Вхідні ворота – слизова оболонка верхніх дихальних шляхів.
Ендотоксин(продукт розпаду збудника) → подразнення нервових рецепторів гортані → імпульси, спрямовані до ЦНС → утворення стійкого осередку подразнення.