ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 11.04.2024
Просмотров: 1127
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
11.Патологія клітинного ядра (зміни нуклеолеми, нуклеоплазми, стан хроматину,
13. Дистрофія: визначення, причини. Морфогенетичні механізми дистрофій.
24. Фібриноїдне набухання: визначення, механізми, патоморфологія, наслідки.
25. Гіаліноз: визначення, патоморфологічна характеристика, класифікація, наслідки.
27. Класифікація амілоїдозу. Основні клініко-морфологічні форми амілоїдозу.
28. Морфологічні прояви основних видів амілоїдозу.
30. Стромально-судинні жирові дистрофії (ліпідози): визначення, механізми та прояви
32. Змішані дистрофії: визначення, механізми, класифікація.
33. Порушення обміну пігментів: класифікація, характеристика пігментів, значення для клініки.
36. Гемохроматоз: визначення, класифікація, патоморфологія, прояви, наслідки.
48. Порушення обміну міді. Гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова).
51. Патогенез некротичного процесу. Характеристика стадій некрозу.
57. Апоптоз: визначення, механізми, морфологія, значення для організму.
67. Артеріальне повнокрів’я (гіперемія): визначення, види, значення.
71. Серцево-судинна недостатність: визначення, види, механізми розвитку.
76. Морфологічні прояви набряку легень та набряку головного мозку.
77. Морфологія стадій набряку легень при гострій серцевій недостатності.
78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.
82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
88. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
92. Тромбоемболічний синдром: визначення, характеристика.
95. Клініко-патологоанатомічні особливості і наслідки постішемічно-реперфузійних пошкоджень органів.
110. Геморагічне, гнильне запалення: визначення, особливості ексудату.
111. Наслідки ексудативного запалення та роль у патогенезі захворювань.
113. Етіопатогенетичні фактори, що ведуть до розвитку проліферативного запалення.
115. Класифікація проліферативного запалення.
116. Інтерстиційне запалення: визначення, причини, морфологічні прояви, наслідки.
120.Морфологія запалення при туберкульозі. Клініко- морлогічні особливості туберкульозного запалення
156. Прогресія і гетерогенність пухлин. Особливості клітинної популяції в пухлинному фокусі.
157. Основні властивості пухлини. Особливості будови, паренхіма і строма пухлини.
159. Найважливіші клініко-патологічні прояви пухлинного росту. Поняття про рецидив пухлини.
161. Метастазування: види, закономірності, механізми. Метастатичний каскад.
163. Номенклатура і принципи класифікації пухлин. Діагностика пухлин.
164. Морфологічні особливості доброякісних і злоякісних пухлин.
165. Епітеліальні пухлини: визначення, класифікація.
166. Морфологічні особливості carcinoma in situ.
167. Рак: визначення, класифікація, морфологічні особливості основних форм.
170. Морфологічні особливості основних форм аденогенного і недиференційованого раку.
171. Морфологічні особливості пухлин печінки.
172. Морфологічні особливості пухлин нирок.
173. Морфологічні особливості пухлин шкіри
174. Морфологічні особливості пухлин та пухлиноподібних уражень грудної залози.
178. Морфологічні особливості пухлин статевих залоз: яєчників, яєчок.
179. Мезенхімальні пухлини: визначення, гістогенез.
180. Пухлини м’яких тканин: класифікація.
181.Класифікація мезенхімальних пухлин.
189. Пухлини із меланінутворюючої тканини. Невус. Визначення. Класифікація.
190.Диспластичний (атиповий) невус, морфологічна характеристика, значення.
1.Пухлини нейроепітеліальної тканини:
194.Пухлини вегетативної нервової системи. Класифікація, морфологічні особливості.
195.Особливості пухлин дитячого віку. Класифікація пухлин дитячого віку.
196. Гамартома та гамартобластома: визначення, морфологічна характеристика.
197. Тератома і тератобластома: визначення, морфологічна характеристика.
200. Особливості метастазування та прогноз пухлин дитячого віку.
202. Класифікації хвороб. Поняття про Міжнародну класифікацію хвороб.
203. Діагноз: визначення і загальна характеристика. Діагноз у педіатрії.
205. Принципи побудови діагнозу.
208. Ускладнення основного захворювання: визначення, загальна характеристика.
209. Супутні захворювання: визначення, загальна характеристика.
210. Поняття про патрморфоз хвороб. Види патоморфозу.
212. Етіологія, патогенез, патоморфологія постгеморагічних анемій.
213. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія анемій внаслідок порушення кровотворення.
214. Етіологія, патогенез, класифікація, патоморфологія гемолітичних анемій.
216. Тромбоцитопатії: визначення, класифікації, характеристика.
226.Лімфоми. Етіологія, патогенез, класифікація. Особливості лімфом у дитячому віці.
227. Лімфома Ходжкіна. Морфологічні варіанти класичної лімфоми Ходжкіна.
228.Неходжкінські лімфоми. Класифікація, морфологічні прояви, прогноз
229. Основні принципи морфологічної діагностики пухлин системи крові.
230.Захворювання серцево-судинної системи у дитячому віці: клініко-морфологічна характеристика.
233.Клініко-морфологічні форми атеросклерозу, їх морфологічна характеристика, причини смерті.
235. Патоморфологічні зміни в судинах, серці та внутрішніх органах при гіпертонічній хворобі.
239. Інфаркт міокарда. Визначення. Класифікація інфаркту міокарда.
242. Патоморфологія гострого, рецидивуючого та повторного інфаркту міокарда.
243. Морфологічна характеристика екстракардіальних змін при інфаркті міокарда.
251. Клініко-морфологічні форми ревматизму. Патологічна анатомія, ускладнення і причини смерті.
259.Ревматоїдний артрит – етіологія, патогенез, патоморфологія змін в суглобах, ускладнення.
261.Хвороба Бехтєрєва – етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
277. Вірусні пневмонії. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення, причини смерті.
280 Бронхоектази – визначення, етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, ускладнення.
287. Хвороби нервової системи у дитячому віці: морфологічна характеристика.
288. Хвороба Альцгеймера. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
289. Розсіяний склероз. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення
293. Хвороба Педжета. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
294. Фіброзна дисплазія. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
295. Остеомієліт. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.
297. Міотонія. Визначення, патогенез, клініко-морфологічна характеристика.
298. Міопатії. Класифікація, клініко-морфологічна характеристика. Вроджені і токсичні міопатії.
304. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначення, морфогенез.
308. Патоморфологія хронічного апендициту. Ускладнення хронічного апендициту.
309. Ентерит. Коліт. Визначення. Класифікація. Морфологічні критерії хронічного коліту.
313. Неспецифічний виразковий коліт. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
314. Хвороба Крона. Етіологія, патогенез, патологічна анатомія, ускладнення.
315. Дивертикули. Визначення. Класифікація. Патологічна анатомія, ускладнення.
318. Хвороби печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.
319. Стеатоз печінки. (жировий гепатоз)
320. Масивний некроз печінки (токсична дистрофія печінки).
323. Хронічні вірусні гепатитии
345. Гідронефроз. Визначення. Морфогенез, морфологічна характеристика, наслідки
346. Кістозні хвороби нирок: класифікація, морфологічна характеристика.
347. Амілоїдознирок.Визначення,причини,морфологічнахарактеристика, наслідки.
351. Акромегалія. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
352. Хвороба Іценко-Кушинга. Визначення, причини розвитку, клініко-морфологічні прояви.
353. Нецукровий діабет. Визначення, причини розвитку, класифікація, клініко- морфологічні прояви.
354. Хвороба Аддісона. Визначення, етіологія, патогенез, морфологічні прояви, причини смерті.
355. Синдром Уотерхауза-Фридеріксена. Визначення, етіологія, клініко- морфологічні прояви.
357. Тиреоїдит Хашимото. Визначення, етіологія, патоморфологія, наслідки.
358. Зоб (струма, воло). Визначення. Класифікація. Причини, механізми розвитку, морфологічні прояви.
360. Гіпотиреоїдизм. Кретинізм. Мікседема. Визначення, етіологія, морфологічна характеристика.
361. Рак щитоподібної залози. Класифікація, патоморфологічна характеристика.
363. Гіпопаратиреоз. Визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.
372. Ендометріоз. Визначення, причини, морфологічна характеристика.
374. Пухлини міометрію. Класифікація, морфологічна характеристика.?
375. Пухлини яєчників. Класифікація, морфологічна характеристика. Особливості раку яєчників.
376. Мастит. Визначення, класифікація, морфологічна характеристика, ускладнення, наслідки.
382. Запальні захворювання яєчок. Класифікація, морфологічна характеристика.
387. Емболія навколоплідними водами. Етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, наслідки.
389. Хоріокарцинома. Етіологія. Морф.Х-тика,особливості будови пухлини; метастазування, прогноз.
393. Гаметопатії, бластопатії, ембріопатії: етіологія, патогенез, морф характеристика.
394. Фетопатії. Патоморф. Х-тика, наслідки інфек. Та неінфек. Діабетичної і алкогольної фетопатії.
395. Вроджені вади розвитку: причини.
396. Недоношеність і переношеність. Затримка внут.Утробного розвитку. Клініко-морф х-стика. Прогноз.
411. Ушкодження від температурних впливів. Опіки. Тепловий удар.
413. Ятрогенна лікарська патологія.
414. Інфекційний процес, інфекція і інфекційна хвороба.
416. Особливості інфекційних захворювань у дитячому віці.
424 Вірусний, кампілоподібний, стафілококовий та коліентерити.
446. Ускладнення і причини смерті хворих на первинний, гематогенний і вторинний туберкульоз.
Патологічна анатомія. Гіпоксія супроводжується атонією стінок судин, раніше усього мікроциркуляторного русла, що призводить до повнокров'я внутрішніх органів. При антенатальной смерті плоду від гостро розвинутої кисневої недостатності виявляється тільки повнокров'я внутрішніх органів. Встановити діагноз гостро розвинутої внутріутробної асфіксії без детального аналізу клінічних даних важко. Заважає не лише незначність морфологічних змін, але і мацерація шкірних покривів, аутоліз внутрішніх органів. Хронічна киснева недостатність супроводжується порушеннями проникності стінок судин - ушкодженням ендотелію і базальної мембрани, що веде до стазу, набряку, крововиливів і подальших дистрофічних і некротичних змін в органах. Крововиливи обумовлені також порушеннями що згортає і протизгортає систем плоду (новонародженого), розвитком внутрішньосудинного диссемінованого згортання. Множинні фибриновые тромби, що розвиваються при цьому, в мікроциркуляторному руслі призводять до коагулопатії споживання. Остання разом з порушеннями проникності посудин викликає крововиливи. Макроскопічно виявляються темна рідка кров в порожнинах серця, ціаноз шкірних покривів і видимих слизових оболонок, водянка порожнин, повнокров'я внутрішніх органів і головного мозку, множинні петехиальные крововиливи на вісцелярній і парієнтальній плеврі, під епікардом навколо вінцевих посудин, в септах і кірковому ве- ществе тимуса. Легені м'ясистої консистенції, синювато-червоного кольору, не заповнюють грудної клітки, безповітряні шматочки тканини їх тонуть у воді. При пожвавленні плоду і штучному диханні в легенях можуть з'явитися повітряні ділянки. При цьому іноді спостерігаються розриви альвеол і розвивається інтерстиціальна емфізема - бульбашки повітря в інтерстиції легені і під плевральними листками.
-
Внутрішньоутробні інфекції : морфологічні прояви. Інфекційні захворювання torch-комплексу. Некротичний ентероколіт.
Внутрішньоутробні інфекції - інфекційні захворювання плода й новонародженого, що виникають у результаті анте- або інтранатального інфікування плода. До найважливіших інфекційних хвороб плода належать:
-
Краснуха
-
цитомегаловірусна інфекція
-
герпес-інфекція
-
токсоплазмоз.
Джерелом зараження є вагітна. Від матері до дитини збудник може потрапити трансплацентарно, гематогенним шляхом по пупковій вені. Висхідне інфікування - через зовнішні статеві органи, статеві шляхи матері до плаценти, навколоплідних вод і плода реєструють зазвичай при бактерійних інфекціях.
Етіологія. Збудниками інфекції можуть бути віруси (краснухи, цитомегаловірус, гепатиту, герпесу, Коксакі),бактерії (стрептококи, стафілококи, ентеробактерії, бліда трепонема, лістерії), паразити (токсоплазми, мікоплазми, хламідії). В останні роки нерідко виявляють змішані інфекції.
Клінічні прояви внутрішньоутробної інфекції характеризуються гепатоспленомегалією, висипкою, синдромом дихальних, серцево-судинних і неврологічних розладів, ЗВУР. При інфікуванні плода в ранній термін вагітності нерідко формуються різноманітні вади розвитку, у тяжких випадках відбувається мимовільний аборт. Пізніше розвиток внутрішньоутробної інфекції може призвести до генералізованої інфекції,виникнення запальних процесів у мозку, печінці, серці, нирках дитини. Зростає ризик настання анте- й інтранатальної смерті плода.
Абревіатура TORCH позначає: Т — токсоплазмоз (toxoplasmosis), О — інші інфекції (other) — сифіліс, ВІЛ-інфекція, вітряна віспа, вірусні гепатити, ентеровірусна інфекція, хламідіоз, лістеріоз та ін.; R —
краснуха (rubella), С — цитомегаловірус (cytomegalovirus), Н — герпес (herpessimplex virus).
Некротичний ентероколіт (НЕК) – захворювання, що характеризується запаленням та розвитком різного ступеня деструктивно-некротичних змін стінки тонкої та/або товстої кишки у дітей перших місяців життя, частіше – в період новонародженості, у недоношених та дітей із наднизькою масою тіла.
НЕК – поліетіологічне захворювання, в основі якого первинно лежить незрілість шлунково-кишкового тракту. Класично прийнято розглядати тріаду основних причин, які сприяють розвитку НЕК, серед яких гіпоксія/асфіксія, перенесена в перинатальному періоді, неадекватне ентеральне вигодовування в постнатальному періоді, бактеріальна колонізація кишечника патогенною мікрофлорою. Клінічні симптоми НЕК досить варіабельні та на ранніх стадіях захворювання часто неспецифічні. На перший план виступають ознаки загальної інтоксикації та не виражені гастроінтестинальні прояви. Загальна симптоматика включає порушення терморегуляції, апное, зниження спонтанної рухової активності, брадикардію, ціаноз та мармуровість шкіри. До інтестинальних симптомів відносять такі ознаки, як здуття живота, блювання, надходження значного вмісту застійної шлункової рідини та жовчі через назогастральний зонд, наявність незміненої крові у випорожненнях, але на початку захворювання кров у стільці може бути прихованою.
Вроджена цитомегаловірусна інфекція (cytomegalovirus, CMV).Збудником захворювання є ДНК-вірус родини Herpesviridae підроду Betaherpesviridae — Cytomegalovirus hominis. Морфологічні прояви вродженої цитомегаловірусної інфекції плода залежать від його гестаційного віку, проявляючись бласто-, ембріопатіями, а також ранніми й пізніми фетопатіями. Раннє інфікування може завершитися загибеллю зародка, мимовільним абортом, формуванням різноманітних вад розвитку дитини.
У немовляти частіше виявляють вади розвитку ЦНС (гідроцефалію, мікрогірію,мікроцефалію) й серцево судинної системи (дефекти міжпредсердної й міжшлуночкової перегородок, фіброеластоз, вади розвитку клапанів аорти й легеневої артерії). Водночас із вищою частотою реєструють порушення росту й диференціювання тканин печінки, нирок, легенів, тимуса, підшлункової, надниркових залоз, кишок та
інших органів. Мікроскопічно виявляють поля некрозу паренхіми органів, цитопатичний ефект впливу вірусу на клітини з характерним різким збільшенням ядра й цитоплазматичними включеннями. Навколо збільшеного ядрав цитоплазмі помітний світлий проміжок. Такі збільшені в діаметрі до 29—50 ммк
клітини з характерними вірусними включеннями одержали назву цитомегалів.
Вроджений токсоплазмоз — інфекційне захворювання, спричинене внутрішньоклітинним паразитом Toxoplasma gondii. Інфікування в ембріональний період розвитку дитини, як правило, завершується летальним результатом через виражений тератогений ефект впливу токсоплазм на зародок. У ранній фетальний період, при розвитку внутрішньоутробної інфекції у плода 16—20 тиж. гестації, спостерігають зміни його головного мозку й органа зору. У немовлят з ознаками інфекційної фетопатії відзначають вади розвитку ЦНС: мікроцефалію, гідроцефалію, множинні кісти. Підчас мікроскопічного дослідження тканини
головного мозку виявляють розростання клітин глії, кісти із зернистими кулями, вогнища дистрофічного звапніння. Дослідження очей хворої дитини дає змогу виявити ознаки мікрофтальмії, нерідко діагностують катаракту, кальцифікати в сітківці й у судинній оболонці ока. Пізня фетопатія, що розвивається у плода 24—27-го тижня гестації, характеризується менінгоенцефалітом, вогнищами некрозу в головному мозку, численними псевдоцистами з характерними скупченнями паразита Toxoplasma gondii. У таких дітей нерідко виникає гідроцефалія.'Ураження очей представлене хоріоретинітом, утворенням псевдоцист.
Генералізована форма вродженого токсоплазмозу характеризується множинними дрібними вогнищами некрозу в паренхіматозних органах, ендокринних залозах,
Патологія вагітності, післяпологового періоду та плаценти. Перифокальні інфільтрати представлені плазмоцитами, еозинофілами, нейтрофілами, нерідко спостерігається формування псевдоцист. У головному мозку реєструють ознаки менінгоенцефаліту, у печінці — інтерстиційний гепатит, фокуси екстрамедулярного кровотворення, холестаз. Розміри органа при цьому збільшуються. Помітна також спленомегалія, зумовлена гіперплазією лімфоїдної тканини. Інтерстиційний міокардит, нефрит і пневмонію відзначають у хворих із генералізованою формою інфекції з більшою сталістю. Наявність шкірної екзантеми з характерною розеольозно-папульозною висипкою. У дітей діагностують розумову відсталість, паралічі, кахексію центрального генезу, сліпоту й інші патологічні зміни.
Внутрішньоутробна герпетична інфекція вірусу Herpes simplex hominis І і II типів. Джерелом зараження є інфікована вагітна. Ризик зараження зростає при загостренні процесу в останні місяці гестації. Збудник потрапляє в організм плода трансплацентарно або контактним шляхом інтранатально, при проходженні через інфіковані генітальним герпесом пологові шляхи матері. Патоморфологічні особливості герпетичної фетопатії характеризуються численними некрозами в головному мозку й внутрішніх органах дитини. У клінічній картині превалюють симптоми герпетичного менінгоенцефаліту з високим рівнем летальності. Розвивається мікроцефалія, гідроцефалія, формуються фокуси розм’якшення тканини головного мозку, численні кісти. Печінка збільшена в розмірах, на розрізі виявляють численні дрібні жовтувато-білі зони некрозу тканини. Під час мікроскопічного дослідження візуалізується дискомлексація печінкових балок, дистрофія, коагуляційний некроз гепатоцитів, нерідко з перифокальним запаленням. В окремих клітинах вдається виявити внутрішньоядерні оксифільні включення, оточені світлим обідком. При цьому хроматин відтискається до ядерної оболонки. У легенях реєструють дистрофічні зміни епітелію бронхів, альвеолоцитів, вогнища некрозу легеневої тканини з фокусами перифокальної пневмонії. У нирках дитини відзначають дистрофічні зміни епітелію канальців, ділянки некрозу паренхіми. У корі надниркових залоз виявляють розлади кровообігу, як правило у вигляді дрібних крововиливів.
-
СРСД
Діагноз «синдром раптової дитячої смерті» (СРДС) ставлять у разі смерті малюка (віком до 12 міс.), яку неможливо пояснити після ретельного розслідування випадку. Розслідування передбачає дослідження місця події, проведення посмертного розтину та аналіз історії хвороби. Термін «раптова неочікувана дитяча смерть» («раптова смерть немовляти») використовують для позначення будь-якої раптової та неочікуваної смерті, незалежно від того, чи можна пояснити її причини (включаючи СРДС), чи причини залишаються нез’ясованими. Причиною раптової неочікуваної дитячої смерті може бути задуха, асфіксія, утиснення, інфекція, заковтування, метаболічні хвороби, серцеві каналопатії, пов’язані з аритмією, і травми (випадкові та невипадкові). Відмінність між СРДС та іншими випадками раптової неочікуваної смерті (наприклад випадкове удушення) визначити складно. Особливо важко це з’ясувати, коли смерть дитини настає під час сну, незалежно від того, чи перебувала вона під наглядом (дитяча смерть, пов’язана зі сном). У такому разі даних розтину для цього замало. Необхідно дослідити місце, де трапився випадок, та вивчити історію хвороби. Багато факторів ризику удушення і СРДС, які піддаються і не піддаються впливові, разюче подібні. У рекомендаціях увага зосереджується на тих випадках раптової неочікуваної дитячої смерті, що мають місце під час сну.
Причини раптової смерті немовлят
Причини виникнення синдрому раптової смерті немовлят не відомі. Але лікарі активно працюють над вирішенням цієї проблеми. Зокрема, розглядається версія апное – патологічної затримки дихання дитини. Так би мовити, дитина просто "забуває" дихати. Кажуть, якщо вчасно помітити, що малюк не дихає уві сні, та вчасно розбудити його, то можна врятувати дитя від раптової смерті.
Можливо, апное спричиняє тютюновий дим чи респіраторні вірусні інфекції на тлі загальної незрілості немовлят. Також відомо, що в недоношених немовлят та в дітей з низькою вагою тіла при народженні підвищена частота апное, тому саме вони потрапляють у групу ризику щодо синдрому раптової смерті.
Також серед причин раптової смерті немовлят розглядають летальну аритмію.